Суспільна трансформація як необхідна умова удосконалення адміністративно-територіальної структури України

     

      Сьогодні українське суспільство можна класифікувати як суспільство транзитивне, яке поряд з яскраво вираженими демократичними ознаками зберегло низку рудиментів тоталітарного минулого. Транзитивність якраз і є фактором надмірної актуалізації проблеми адміністративно-територіального реструктурування. Адже формування низки нових елементів адміністративно-територіальної організації, на нашу думку, стимулює необхідність приведення чинного адміністративно-територіального поділу до реалій територіальної організації [188, с. 173].

      Поряд з цим, аналітики визнають, що процеси демократизації в Україні відбуваються надто повільно. Саме історично обумовлена глибинність тоталітарного типу державного устрою України, навіть попри певні паростки демократії, на думку О. Віннікова та Г. Морозової, не дозволяють сподіватися на швидкі зміни в плані реформ [52, с. 2]. Серед причин називають також розмитість кінцевих цілей перебудови, розбіжності в стратегії їх реалізації та неузгодженість окремих складових реформування. Крім того, специфічної рисою України залишається різновекторність трансформаційних процесів та їх взаємне накладання. Це, на нашу думку, вплинуло на порушення стабільності держави, що вилилося у тривалу соціально-економічну кризу 1990-х років [204, с. 234]. Як зазначають А. Чемерис та М. Лесечко, "подібних завдань соціальні системи управління ніколи не розв'язували, та вони й суперечать загальній об'єктивній тенденції розвитку людства" [445, с. 17].

      Вся работа доступна по ССЫЛКЕ