Етимологія понятійного iнструментарiю механізму державного управління валютним ринком

     

      Численні дослідження у сфері управління економікою здебільшого спрямовані на вивчення суспільних відносин, виробничих функцій, впливу технологій на інтенсивність того чи іншого управлінського процесу, але вони недостатньо враховують державні важелі впливу на конкретні організаційні структури, до яких можна віднести валютний ринок, що забезпечує міжнародний платіжний оборот, пов’язаний з оплатою грошових зобов’язань юридичних і фізичних осіб різних країн.

      У загальному вигляді державне управління валютним ринком можна визначити як комплекс необхідних засобів впливу на його суб’єктів з метою упорядкування їх діяльності, забезпечення виконання норм валютного законодавства, збереження якісної специфіки, вдосконалення й подальшого розвитку.

      Виникає питання про предмет і об’єкт державного управління у сфері валютних операцій. Філософська точка зору на визначення цих понять свідчить, що об’єкт науки  це та сфера дійсності, на яку спрямовано процес пізнання, а предмет  це те, що досліджується на тому чи іншому об’єкті. Тобто, об’єкт науки, як наголошується у Філософському енциклопедичному словнику,  це те, що протистоїть суб’єкту в його предметно-практичній та пізнавальній діяльності. Об’єкт не просто тотожний об’єктивній реальності, а виступає як така її частина, яка знаходиться у взаємодії з суб’єктом, причому саме виділення об’єкта пізнання здійснюється за допомогою форм практичної та пізнавальної діяльності, вироблених суспільством і відображають властивості об’єктної реальності. Предмет  категорія, що позначає деяку цілісність, виділену зі світу об’єктів в процесі людської діяльності та пізнання [220]. У загальногносеологічному плані протиставлення предмета й об’єкта є досить відносним. Основна структурна відмінність предмета від об’єкта полягає в тому, що в предмет входять лише головні, найбільш суттєві властивості і ознаки.

      Таким чином, ми вважаємо, що в контексті даного дослідження, об’єктом державного управління необхідно розглядати безпосередньо валютний ринок, а предметом управління – національну та іноземну валюту, що забезпечує функціонування валютного ринку (рис. Б.1). У загальнотеоретичному розумінні валюта (від італ. valuta, лат. valeo – коштую) – грошова одиниця певної країни, що становить основу її грошової системи, використовується для виміру вартості товару та бере участь у міжнародному економічному обміні й інших міжнародних зв’язках, які супроводжуються грошовими розрахунками.

      До 1986 р. в колишньому СРСР існувала валютна монополія держави на здійснення операцій з іноземною валютою та іншими валютними цінностями. Становлення і розширення зовнішньоекономічної діяльності в умовах формування ринкових відносин викликало пошук нових методів і механізмів державного управління, що передбачали б безпосередню участь суб’єктів підприємництва у розрахунках із зарубіжними партнерами.

      Використовувані в світі валюти мають різний статус, врахування якого необхідне для раціоналізації валютної складової зовнішньоекономічних зв’язків і потребує проведення класифікації валют за різними ознаками (табл. 1.1).

      З точки зору забезпечення економічної безпеки країни, особливе значення серед розглядуваних валют має валюта України. Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначає, що «гривня як грошова одиниця (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними і юридичними особами для проведення переказів» [187].

      Вся работа доступна по ССЫЛКЕ