Належність доказів та допустимість засобів доказування в справах про відшкодування моральної немайнової) шкоди

     

      Цивільний процесуальний закон з метою не допустити відволікання уваги суду на дослідження доказів, які не мають значення для справи, уста-новлює вимогу про належність доказів. Згідно зі ст. 58 ЦПК належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Як зазначає М. К. Треушніков «объем доказательственного материала по гражданскому делу определяется с учетом действия правил относимости и допустимости судебных доказательств. Из всех представляемых участвующими в деле лицами доказательств суд должен отобрать для дальнейшего исследования и обоснования мотивов решения только те из них, которые имеют связь с фактами, подлежащими установлению. Полнота судебного познания фактических обстоятельств по делу предполагает, с одной стороны, привлечение всех необходимых доказательств и, с другой стороны, исключение излишних, загромождающих процесс доказательств» [28, с. 110].

      Такими, які мають значення для справи, визнаються фактичні дані, що пов'язані з фактами, які підлягають встановленню в справі, і через цей зв'язок можуть підтвердити чи спростувати їх. Наприклад, при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, вираженої у вигляді фізичного болю та страждань, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, належними будуть докази, що підтверджують наявність у особи каліцтва або іншого тимчасового або тривалого ушкодження здоров’я. Тобто належними в даному випадку будуть докази, які підтверджують порушення анатомічної цілісності тканини або нормального функціонування тканини чи органів людини. Такі обставини можуть бути підтверджені висновком судово-медичних експертиз.

      Доказуючи наявність каліцтва, слід мати на увазі, що воно може вини-кнути як унаслідок травми, так і через професійне ушкодження здоров’я, що має бути підтверджено медичною довідкою чи актами про отримання травм на виробництві внаслідок порушення правил безпеки праці. Разом із тим, по-няття «інше ушкодження здоров’я» охоплює будь-яке не пов’язане з каліцт-вом ушкодження здоров’я, що настало внаслідок загального захворювання. Дані обставини також можуть бути підтверджені медичною документацією чи, наприклад, висновком МСЕК.

      Таким чином, належність доказів до справи може визначатися дослі-дженням ступеня і характеру тілесних ушкоджень, механізму їх спричинення шляхом аналізу результатів експертиз, медичних висновків, актів, складених компетентними органами на виробництві, тощо.

      Вся работа доступна по ССЫЛКЕ