Гносеологічні та правові засади доказування у справах про адміністративні правопорушення неповнолітніх
Особливості інтелектуального і фізіологічного розвитку неповнолітніх, пов'язані з недостатнім рівнем знань і життєвого досвіду, остаточно несформованою системою цінностей, переконань і поглядів, а так само специфічний правовий статус диктують необхідність здійснення спеціальної правової політики у сфері захисту прав і інтересів неповнолітніх, в тому числі, й особливої системи розгляду справ про адміністративні правопорушення неповнолітніх.
Проголосивши людину, її життя та здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпеку найвищою соціальною цінністю, держава визнала основним своїм обов’язком утвердження та забезпечення її прав і свобод. Проблеми інституту доказування обговорюються й досліджуються юридичною спільнотою у різні часові періоди – з моменту виникнення поняття „доказ” і до сьогодні. Категорії доказування: зміст, мета, його елементи, засоби, предмет, межі, суб’єкти, докази і їх джерела – це неповний перелік понять, які вивчаються й удосконалюються процесуальним правом (кримінальним, цивільним, господарським, адміністративним) і теорією доказів. Незважаючи на те, що теорія доказів за півтора століття поповнилась новими знаннями завдяки застосуванню філософських, інформаційних, логічних та інших методів пізнання, значна кількість її проблем залишається невирішеною, а отже, і актуальною. Проблемам доказування приділяється значна увага в кримінальному, цивільному процесах, теорія ж адміністративно-деліктного процесу в Україні знаходиться в стадії розробки, що вказує на необхідність дослідження такого важливого для будь-якого процесуального права інституту як доказування.
Питання доказування у справах про адміністративні правопорушення досліджувались М.О. Кругловим (щодо посадових осіб), Ф.П. Васильєвим, В.К. Колпаковим, В.К. Шкарупою (загальнотеоретичні аспекти).
Процеси, що відбуваються в Україні, багато в чому є складними і неоднозначними, постійно потребують реформування усіх галузей вітчизняного права для досягнення його головної мети – забезпечення прав і свобод людини і громадянина. Найважливішою ділянкою такого реформування є адміністративно-процесуальна сфера, що обумовлюється низкою чинників. Механізм взаємодії органів держави і громадян повинен мати точне адміністративно-процесуальне регулювання, забезпечувати правову захищеність осіб, з одного боку, і чітке, налагоджене функціонування усіх ланок органів виконавчої влади – з іншого. Процесуальна регламентація взаємовідносин громадян і державних органів слугує дієвим засобом попередження конфліктних ситуацій, гарантією об’єктивного вирішення правових спорів у точній відповідності із законодавством.
Вся работа доступна по ССЫЛКЕ
