Дослідження проблем формування ринкових відносин країн перехідного періоду дозволяє розкрити внутрішні причини розвитку еколого-економічних систем і знайти адекватні форми і методи управління процесами забезпечення екологічної безпеки.
На даний час можна стверджувати, що ігнорування пріоритету як самих екологічних проблем, так і проведення активної екологічної політики при вирішенні загальноекономічних завдань загрожує заглибленням нинішньої економічної кризи і здатне виступити безпосередньо і надалі одним з істотних чинників тривалої дестабілізації розвитку країн перехідного періоду. Вірна і зворотна залежність: здійснення екологічно орієнтованої економічної реформи дозволить нормалізувати екологічну ситуацію, тоді як зневага до екологічних імперативів в економічній політика неминуче прискорює темпи деградації природного середовища і подальшого руйнування національних продуктивних сил. Будь-які заходи для стабілізації і розвитку національної економіки без урахування екологічного фактора носять тупиковий характер.
Екологічна криза, що виражається в руйнуванні об'єктивних природних передумов і чинників життєдіяльності суспільства, є констатацією того факту, що природоохоронний механізм в країнах перехідного періоду функціонував вкрай неефективно. Умовами створення нового природоохоронного механізму є подолання застарілих форм господарювання й їхніх носіїв, забезпечення взаємоузгодження і сумісності практично всіх елементів даного механізму (проблема поєднання ринкових й адміністративних методів господарювання). зміна відносин власності на природно-ресурсний потенціал і техногенні засоби виробництва.
Суть екологічної кризи визначається як критичний стан взаємовідносин нинішнього суспільства з природою, що характеризується невідповідністю розвитку виробничих сил та виробничих відносин даного способу виробництва ресурсно-екологічним можливостям біосфери.
