Основні напрями державної інвестиційної політики

     

      Інвестиційний процес, як передумова переходу економіки до нового якісного стану в цілому, потребує чіткого механізму безпосереднього дер-жавного регулювання. Не можна залишати поза увагою той факт, що державне втручання в інвестиційні процеси має як негативні, так і позитивні наслідки, але роль держави насті¬льки важлива, що її необхідно вважати одним із головних факторів впливу на інвестиційну активність [151, с. 18].

      Регулювання з боку держави раніше спиралося на менталітет адміністративно-командного типу, що призвело до переважання державної підтримки економіки взагалі, а внаслідок цього – до недостатніх темпів структурної трансформації. В період формування ринко¬вих відносин державне регулювання поширювалося не тільки на галузі пріоритетного розвитку, а й на збиткові підприємства. Це залишало їх поза колом ринкових відносин і забезпечувало надій¬ний захист навіть тим, хто не дуже дбав про ефективність та якість виробництва підприємства. А тому зараз інвестиційна ситуація в Україні великою мірою залежить від державного регулювання [151, с. 18-19]. Сьогодні приватний інвестор почувається невпевнено із-за відсут¬ності захищеності з боку держави.

      Деякі кроки на шляху вдосконалення державного управління інвестиційною діяльністю в Україні вже зроблено. Так, наприклад, основні положення інвестиційної політики держави були закладені в Постанові Кабінету Міністрів України від 01.07.1996 р, за № 384, якою затверджено «Концепцію регулювання інвестиційної діяль¬ності в умовах ринкової трансформації економіки» [150], та в Указі Пре¬зидента України «Про заходи щодо реформування інвестиційної політики в Україні» від 11.06.1996 р. [181].

      Вся работа доступна по ССЫЛКЕ