Особливості здійснення переважного права вкладника командитного товариства на повернення вкладу у випадку ліквідації товариства

     

      Згідно із ст. 139 ЦК підставою для ліквідації командитного товариства є факт вибуття з нього усіх вкладників, а також інші підстави, встановлені ст. 132 ЦК, яка регулює підстави та порядок ліквідації повних товариств.

      Підставами ліквідації командитного товариства слід вважати:

      1) рішення учасників, у тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено товариство, досягненням мети, для якої його створено, а також в інших випадках, передбачених засновницьким договором (ч.1 ст.110 ЦК);

      2) рішення суду про визнання судом недійсною державної реєстрації товариства через допущені при його створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом (ч. 1 ст. 110 ЦК);

      3) вибуття усіх вкладників (ч.1 ст.139 ЦК). У разі вибуття усіх вкладників з командитного товариства законодавець надає право повним учасникам, які залишилися у товаристві, замість ліквідації командитного товариства змінити його організаційно-правову форму, перетворивши його на повне товариство. У такому разі до повного товариства переходять усе майно, усі права та обов'язки командитного товариства відповідно до ч. 2 ст. 108 ЦК (див. коментар до зазначе¬ної статті);

      4) вибуття усіх повних учасників (ст. 83 Закону України «Про господарські товариства»). У випадку вибуття з командитного товариства усіх повних учас¬ників законодавець не передбачає можливості зміни організаційно-правової форми товариства. Єдиним наслідком може бути ліквідація товариства.

      Згідно із статтею 139 ЦК, командитне товариство не зобов'язане ліквідовуватися, якщо в ньому залишаються хоча б один повний учасник і один вкладник.

      Вся работа доступна по ССЫЛКЕ