Теорія економічного зростання підприємства

     

      Тенденції економічного зростання під впливом інноваційних процесів варто вивчати на основі узагальнення розвитку економічної теорії. У додатку А наведено особливості розвитку класичної економічної теорії (табл. А.1), соціалістичної соціально-економічної доктрини (табл. А.2), неокласичної економічної теорії (табл. А.3), нової інституціональної економічної теорії (табл. А.4). Становлення еволюційної парадигми економічної теорії розглянуто окремо. Представники класичної політичної економії А. Сміт та Д. Рикардо звертали увагу на роль технічного прогресу в забезпеченні економічного розвитку [231; 299]. При розгляді теоретичних аспектів економічного зростання вони спиралися на технічний прогрес як основу, що дає змогу підвищити продуктивність праці. У роботі А. Сміта “Дослідження про природу та чинники багатства народів” описано вплив поділу праці на підвищення її продуктивності, розвиток виробництва, нагромадження капіталу [299]. Д. Рикардо розвинув ці положення при обґрунтуванні переваг міжнародного поділу праці та спеціалізації [231].

      Коли на зміну класикам прийшли неокласики (70–90 рр. ХІХ ст.), дослідження були зосереджені на питаннях ціноутворення. А. Маршал використав поняття економічності попиту на споживчі товари. Л. Вальрас при розробці системи загальної економічної рівноваги та її умов вважав фактор технології заданим. Із середини ХХ ст. проблема впливу науково-технічного процесу виступає на передній план [122].

      У кінці ХІХ ст. набула розвитку теорія інституціоналізму, яка вивчає звичаї, правила, норми та способи господарської поведінки суб’єктів у їх зв’язку з іншими сферами суспільного життя. Функціонування будь-якої системи інноваційного розвитку повинно мати відповідне інституційне забезпечення. Воно досягається розробкою та прийняттям відповідних законів, статутів, постанов уряду, наказів міністерств та відомств, а також отриманням ліцензій, розробкою статутних документів, нормативів, інструкцій, методичних вказівок тощо. Це зумовлено тим, що інститути – це правила, які обмежують поведінку економічних агентів та впорядковують взаємодію між ними, а також механізм примушення, що забезпечує дотримання цих правил [319, с. 287].

      Комплексне дослідження дії фактора інституційного забезпечення інноваційної діяльності та його впливу на розвиток високотехнологічного виробництва, динаміку технологічних зрушень у структурі промислового комплексу свідчить про відсутність інтегруючого елемента, який би сприяв стійкому розвитку інноваційної діяльності [331, с. 15].

      Вся работа доступна по ССЫЛКЕ