Роль процесів самоорганізації в соціально-економічних системах у сучасних умовах
За теоретичними обґрунтуваннями відомих економістів А. Чухна [393], М. Кастельса [175], основними рисами сучасної світової економіки є її інформаційність і глобальність. Для забезпечення життєздатності агентів необхідні розвинуті здібності ефективного використання інформації, заснованої на знаннях. Основні види економічної діяльності організовуються в глобальному масштабі, структура взаємодії соціально-економічних агентів набуває вигляду розгалуженої мережі, яка формується і розвивається поки спонтанно. На сьогодні створені й активно функціонують міжнародні координаційні організації (ООН, МВФ), що свідчить про конструктивну роль процесів глобалізації. До провідних міжнародних законних актів відносяться, наприклад: концепція сприяння життєздатним підприємствам Міжнародного бюро праці, Кіотський протокол з охорони навколишнього середовища та проблем енергозбереження.
Для забезпечення гармонізації різноспрямованих процесів й оптимізації змін у соціально-економічному просторі існує багато індикаторів різного масштабу та методів оцінювання ефективності просторової організації країни. До факторів, що визначають її в довгостроковому аспекті, зараховують: економічну спеціалізацію країни та її місце у світовому поділі праці; демографічні процеси; потенціал розвитку основних інфраструктур (енергетичної, інформаційної). Одним з індикаторів рівня інформаційного потенціалу країни є індекс мережевої готовності (Network Readiness Index, NRI) Всесвітнього економічного форуму. Динаміку індексу мережевої готовності України та індексів найближчих сусідніх країн порівняно з індексами країни-лідера відповідного року зображено на рис. 1.8.
