Модель оцінювання стану інституціонального середовища
На думку багатьох відомих економістів, у тому числі С. Кірдіної [180 182], Г. Клейнера [186; 188], самоорганізація економіки полягає в спонтанному процесі формування інститутів.
Під інститутами Г. Клейнер [186] розуміє формальні і неформальні норми або системи норм, що:
- мають властивості відносної стійкості щодо зміни поведінки або інтересів окремих суб'єктів та їх груп, а також тих, що продовжують діяти протягом значного періоду часу;
- регулюють прийняття рішень, діяльність і взаємодію соціально-економічних суб'єктів (фізичних і юридичних осіб, організацій) та їх груп.
Інституціональне середовище визначаємо згідно з теорією інституційних матриць. За С. Кірдіною [180 182], інституційна матриця це стійка система базових інститутів, що регулюють взаємопов'язане функціонування основних суспільних сфер – економічної, політичної та ідеологічної. С. Кірдіна вирізняє два типи інституційних матриць: X та Y, що є двома механізмами інституціональної самоорганізації. Самоорганізація X-типу об’єктивно зумовлена виробничими характеристиками галузей зі зменшуваними граничними витратами. Для самоорганізації Y-типу характерними є галузі з підвищенням граничних витрат, некомунальне середовище, ринкова самоорганізація з правилами встановлення цін на основі балансу попиту та пропозиції. Тоді самоорганізація економічної системи розглядається як процес вибору комбінації з двох механізмів, що співіснують і взаємодіють, – ринкового та редистрибутивного [182].
У цьому підрозділі розроблено трьохетапну процедуру оцінювання рівня сформованості інституціонального середовища, яку продемонстровано далі на прикладі формування інституту енергозбереження. Така процедура дає змогу отримувати оцінки в умовах різного рівня невизначеності і відсутності кількісної інформації.
