Модель оцінювання внутрішньої енергії зв’язку між соціально-економічними агентами та прогнозування міграційного потоку на мікрорівні
До деструктивних процесів самоорганізації належать процеси трудової міграції. У цьому розділі вдосконалено методи прогнозування міграційних потоків на мікро- та макрорівнях на основі енергетичного і гравітаційного підходів.
Об'єктом мікрорівня є міграційна поведінка окремої людини або родини. Запропонована нижче модель оцінювання енергії внутрішніх зв’язків підприємства дає змогу оцінювати як вартість нарощування внутрішньої енергії при перспективному плануванні, так і прогнозувати трудову міграцію на мікрорівні.
Однією з основних причин трудової міграції є неефективність управління в системі трудових відносин, низька ефективність взаємодії працівника та адміністрації підприємства.
Для обґрунтування ефективності управління на основі реструктуризації, акупунктури, тобто розриву застарілих зв’язків або створення нових, що може вести до утворення якісно інших систем, доцільно проводити попереднє оцінювання якості функціонування, життєздатності майбутньої структури. Аналогічна проблема виникає при оцінюванні стійкості вже існуючої економічної системи, сили зв’язків її елементів.
Однією з внутрішніх фундаментальних властивостей системи є її цілісність. Така властивість відображає появу в системі нових характерних рис, що непритаманні її елементам.
Наявність зв’язку внутрішніх елементів забезпечує за певних умов життєздатність всієї системи в оточуючому середовищі. Відомо, що з плином часу системи розпадаються, втрачають цілісність. Руйнівною силою виступає не сам по собі фактор часу, а дія зовнішніх та внутрішніх сил на систему протягом певного терміну.
Даючи характеристику діяльності організаційних структур, важливо визначити ті умови, за яких наступає руйнування цілісних систем. У праці [17] виокремлено дві основні умови руйнування цілісних систем:
1) система руйнується, якщо внутрішні джерела не здатні підтримувати розвиток системи, тобто сумарна енергія руху системи перевищує енергію її внутрішніх зв’язків;
2) система припиняє існувати, якщо сила тиску середовища перевищує можливості до опору самої системи, тобто енергія внутрішніх зв’язків менша за сумарну енергію зовнішніх дій.
