Шляхи досягнення синергетичного ефекту міжсекторної взаємодії у становленні інформаційного суспільства в Україні
На сьогодні існують математичні моделі, що описують різні стратегії державного управління, наприклад: ігрова модель людського суспільства Ю. Гермейєра [108]; модель організації та управління суспільством Ю. Неймарка [243]; модель динаміки розподілу влади в ієрархії А. Самарського [319]; модель “вплив і влада в соціальних групах” Ф. Харарі [310]. Спільним для них є використання жорсткої системної методології, що є виправданим для моделювання строго ієрархічних відносин у суспільстві.
Інноваційне державне управління повинно шукати нові шляхи, що ґрунтуються на ефективному використанні механізмів самоорганізації. Передбачається, що управління здійснюється на основі конкретної достовірної інформації і фундаментальних знань. Громадяни при цьому повинні мати уявлення про стан суспільства, у якому вони живуть, і "відносну вагу" різних ризиків і загроз. Тому одним із завдань у рамках інноваційного державного управління є громадський моніторинг результатів державного управління [226]. Самі громадяни становлять соціальний капітал держави, в основі якого лежать відносини взаємної довіри громадян до держави та держави до громадян.
Основними завданнями такого інноваційного управління суспільством визначено:
посилення ефективності управління в результаті самоорганізації;
заміна бюрократичної організації знань для прийняття рішень на організацію на основі інформаційних систем;
перехід від ієрархічного стилю управління до партисипативного;
створення середовища, що генерує інновації та підтримує найбільш вдалі з них;
створення нових форм організації, соціальних та бізнес-структур.
