Корпорація в теорії систем та взаємообумовленість з системою бухгалтерського обліку: системний підхід
В умовах постіндустріальної економіки спостерігається просування від торговельного обміну до зростання ролі капіталу, а також міжнародного інвестування в фінансово-промисловій мережі ТНК; прослідковується на цій основі новий міжнародний розподіл праці, в тому числі невідоме раніше явище – інтерналізація, яка відображає зростання кількості підприємств із зовнішньоекономічними операціями. Як результат, світове господарство переросло в цілісний механізм, скріплений не тільки міжнародним поділом праці, а й внутрішньофірмовим розподілом праці, глобальною фінансовою системою і всесвітньою інформаційною мережею.
Спеціалісти Інституту стратегічних досліджень Національного університету оборони США в 2001 р. оприлюднили Звіт про проект щодо глобалізації та національної безпеки “Проблеми глобального часу”. За даними цього звіту: “Сучасним промислово розвинутим країнам належить 70 % світового багатства, тоді як чисельність населення цих країн складає лише 28 % від загальної кількості мешканців планети. Дохід на душу населення у цих державах у середньому в 4-7 разів перевищує аналогічний показник у більшості бідних країн, в яких мешкає ¾ населення планети” [185, с. 41].
Корпорації є організаційно-управлінською ланкою сучасної економіки індустріально розвинених країн, адже найскладнішими й найбільш актуальними для корпорації є проблеми корпоративного управління в забезпеченні
“синергії”, які обумовлені розробкою алгоритмів сумісної поведінки на ринках, реалізацією механізму підпорядкування приватних інтересів власників корпоративних прав загальній корпоративній стратегії, завданням збільшення економічного потенціалу й продуктивності праці, підвищення інтеграції, дотриманням раціонального співвідношення централізації і децентралізації в ухваленні управлінських рішень. Тому актуальним є питання розгляду корпорації як цілісної системи, оскільки діяльність економічної системи, якою є корпорація, є динамічним процесом, в якому найважливіше місце належить двом її аспектам: організації системи (корпорації), від чого залежить також характер взаємодії її елементів, та способам впливу на ці елементи, за допомогою яких досягається найкращий результат, що обумовлює необхідність дослідження корпорації в теорії систем для ефективної організації й управління корпоративною структурою.
З позицій системного підходу різними вченими розглядалися теоретичні питання організації структури корпорації і причини виникнення в них перехідних процесів. Проте проблема економічних взаємовідносин суб’єктів корпоративних структур в умовах функціонування корпорації як
складно організованої єдності, моделлю якої є система, не отримала всестороннього обґрунтування і потребує відповідного теоретичного обґрунтування оскільки залишаються відкритими питання методичного забезпечення взаємовідносин суб’єктів у складі корпорацій, місця й ролі системи бухгалтерського обліку в ньому.
Для визначення можливості аналізу і характеристики корпорацій в рамках теорії систем зупинимося, перш за все, на визначенні сутності системи та загальної теорії систем, зокрема.
У літературних джерелах можна зустріти наступні дефініції терміну “система”: 1) сукупність взаємопов’язаних елементів, які утворюють єдине ціле; 2) сукупність об’єктів, яка набуває в результаті їх об’єднання нових властивостей, які відрізняються від властивостей інших об’єктів; 3) протилежність хаосу, неорганізованості, простого набору різних об’єктів без будь-якого взаємозв’язку тощо.
Окремі науковці розмежовують онтологічний та гносеологічний аспекти даного поняття. Таким чином, в онтологічному аспекті поняття системи постає як сукупність елементів і зв’язків між ними, що існують об’єктивно, незалежно від волі та свідомості людей, а у гносеологічному аспекті йдеться про використання поняття “система” як інструмента пізнання сутності складових матеріальних систем.
На нашу думку, під системою слід розуміти сукупність елементів, що перебувають у тісному зв’язку один з одним і складають впорядковану цілісність, єдність. Тобто, система – це комплекс підсистем, елементів та компонентів і їх характерних властивостей, взаємодія між якими та середовищем зумовлюють якісно або сутнісно нову інтегративну цілісність. У такому визначенні прослідковується тісний взаємозв’язок між такими поняттями, як “цілісність”, “структура”, “зв’язок”, “елемент”, “компонент”.
Отже, корпорацію як систему слід розглядати з урахуванням таких основних складових даного поняття, як елементи, компоненти, структура, цілісність,
зв’язки, процеси.
