Корпоративні права як наслідок розвитку принципів корпоративного управління: виникнення, суб’єкти, нормативно-правове регулювання
Внаслідок приватизаційних процесів в Україні відбулося формування масштабного корпоративного сектору. Становлення і розвиток ринкових відносин в Україні обумовили виникнення в кінці 90-х років ХХ ст. нових видів суб’єктів господарювання з корпоративною структурою. Реалії господарського життя обумовлюють актуальність досліджень правової сутності корпоративного управління та корпоративних прав, оскільки в оновленому українському законодавстві містяться розбіжності в змісті прав власників корпоративних
прав корпорацій.
Хоча для вітчизняних підприємств корпоративне управління не є чимось абсолютно новим, рівень розвитку корпоративних відносин і похідних від них корпоративних прав у сучасних економічних умовах є досить невисоким.
Питання розвитку корпоративних відносин на сьогодні є одним із важливих чинників подальшого реформування економіки України. Однак, недостатність оприлюднення інформації та відсутність належного контролю органів управління підприємств у багатьох випадках призводить до прийняття неефективних управлінських рішень: нецільового використання акціонерними товариствами кредитів, приховування прибутків, розкрадання і нераціонального використання майна. За умови налагодження дієвого механізму корпоративного управління вітчизняні акціонерні товариства можуть розраховувати на залучення необхідних інвестиційних ресурсів.
На даному етапі розвитку нашої країни потребують суттєвого удосконалення правові та фінансові аспекти діяльності акціонерних товариств, які, в свою чергу, повинні базуватися на прогресивних підходах до побудови власне організаційних структур управління. Досвід розвинутих країн доводить ефективність діяльності акціонерних товариств за умови раціонального використання різноманітних фінансових інструментів у поєднанні з правильно обраною стратегією
розвитку корпорації.
Управління корпоративними структурами суттєво відрізняється від управління державними підприємствами. Як свідчить практика господарювання, сьогодні багато управлінців перенесли методи управління державними підприємствами на акціонерні товариства, що призвело до негативних результатів у діяльності приватизованих підприємств.
Корпоративне управління як економічна категорія є складною системою економічних відносин, яка включає ряд внутрішніх і зовнішніх елементів. На сьогодні не існує єдиного визначення корпоративного управління ні у зарубіжній, ні у вітчизняній науковій літературі. Часто під корпоративним управлінням розуміють загальний менеджмент, що не точно визначає його сутність. Іноді корпоративне управління визначають як систему органів управління або сукупність організаційно-правових норм. Усі визначення мають право на існування, але складність даного явища потребує більш глибокого підходу до його сутності, адже корпоративне управління здійснюється окремими громадянами, державними органами, а також на рівні окремих підприємств. Виходячи з цього, слід пам’ятати, що корпоративне управління не є відірваним від загального менеджменту, є одним із його базових елементів, забезпечує узгодження відносин власників і менеджерів.
Нині керівникам акціонерних товариств досить важливо більше приділяти уваги вивченню механізму корпоративних відносин шляхом аналізу зарубіжного досвіду, а також помилок і досягнень вітчизняної практики.
Основоположниками корпоративного управління прийнято вважати
провідних зарубіжних економістів А. Берлі й Г. Мінса, хоча й ряд видатних економістів приділяли цьому питанню особливу увагу – Дж. М. Кейнс, Ж. Ламбен, А. Маршалл, М. Портер, П. Самуельсон. Надалі їх дослідження розвивалися в працях таких відомих зарубіжних вчених, як І. Ансофф, К. Мейер, Б. Мейн, Д. Тобін, М. Хессель, А. Шлейфер.
