Облік придбання корпоративних прав: методологічний та податковий аспекти
Придбання корпоративних прав стає все більш поширеним явищем у сфері господарювання. Бажання отримати економічну вигоду від діяльності іншої юридичної особи за допомогою впливу на її комерційну політику стимулює тих суб’єктів, які укрупнюють власний бізнес.
Корпоративні права підприємства придбаються з метою:
– отримання додаткового доходу у вигляді дивідендів;
– зниження витрат (наприклад, придбання контрольного пакета акцій підприємства, яке вже функціонує, дешевше, ніж створення власного підприємства).
Оскільки корпоративні права мають лише правову природу, а не матеріальну, тому фактичним втіленням цієї правової природи є такі елементи, як фінансові інвестиції з боку власників корпоративних прав та емітовані цінні корпоративні папери або пайові частки з боку корпоративного підприємства – юридичної особи.
За такого припущення виникають певні питання. Чи є придбані корпоративні права в майні юридичної особи інвестицією до статутних капіталів інших суб’єктів господарювання? Питання, на перший погляд, риторичне, проте воно має глибинний сенс і потребує дослідження.
Купуючи корпоративні права, підприємство-покупець не здійснює жодних інвестицій до статутного капіталу підприємства, в якому він стає новим власником корпоративних прав. Інвестиції вже зроблені попереднім та іншими власниками корпоративних прав. На ці інвестиції, можливо, напрацьовано майно. З урахуванням цього майна й здійснюється придбання. Іншими словами, при покупці корпоративних прав здійснюється придбання зобов’язальних прав відносно раніше внесеного внеску до статутного капіталу й майна, напрацьованого на цей внесок. Саме тому вартість придбання корпоративних прав, як правило, не відповідає величині внеску до статутного капіталу підприємства, корпоративні права в якому відчужуються. Проте, внаслідок того, що при придбанні корпоративних прав покупець набуває зобов’язальних прав відносно майна підприємства, корпоративні права в якому відчужувалися, і ці права реалізуються через зміну складу власників корпоративних прав, витрати покупця, пов’язані з придбанням корпоративних прав, необхідно, на нашу думку, розглядати як фінансові інвестиції, але не до статутного капіталу, а як інвестиції з метою придбання зобов’язальних прав.
Відповідно до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” фінансова інвестиція – це господарська операція, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних папepiв, деривативів та інших фінансових інструментів. Інвестування вільних коштів у фінансові інструменти передбачає різні цілі, зокрема, одержання в майбутньому прибутку, перетворення вільних заощаджень у високоліквідні цінні папери, встановлення контролю над підприємством-емітентом. Тобто операції зі зміни власника корпоративних прав є фінансовими інвестиціями чи придбаними, чи реалізованими.
