Бухгалтерський облік операцій з корпоративними правами при реорганізації підприємства
Процедурі реорганізації характерний ряд проблем і особливостей, пов’язаних з організацією бухгалтерського обліку й оподаткуванням таких операцій. Одна з таких особливостей – необхідність передачі майна одночасно з відповідними джерелами його утворення (власним капіталом або позиковими коштами). Інша – доцільність відображення майна й зобов’язань у тому числі й за корпоративними правами відповідними бухгалтерськими записами та їх оподаткування.
Крім того, як свідчить практика, перед суб’єктами господарювання постає ряд проблемних питань:
– чи буде внеском до статутного капіталу новоствореного підприємства-правонаступника отримане в результаті реорганізації майно?
– майно та зобов’язання, що передаються при реорганізації, повинні супроводжуватися джерелами власних засобів?
– можна при реорганізації підприємств шляхом виділення й поділу вирішити проблеми розподілу власників корпоративних прав з урахуванням того, що майно товариств-правонаступників належить не власникам корпоративних прав щодо такого майна, а власне товариству?
– чи необхідно під час реорганізації підприємств і визначення
вартості майна та зобов’язань, що передаються, враховувати розмір чистих активів, які відповідають корпоративним правам їх власників у статутному капіталі підприємств, що реорганізуються шляхом виділення і поділу?
Чинним законодавством наведені вище проблемні моменти щодо бухгалтерського обліку майна і зобов’язань юридичних осіб в ході їх реорганізації врегульовано частково. Деякі з них розглядалися окремими науковцями та практиками, серед яких доцільно виділити Н.А. Литньову, І.А. Михайлову-Станюту, Т. Насевич, Є.Н. Шибеко, С.Л. Коротаєва. При цьому автори передбачають принципово різні підходи до вирішення зазначених проблем, тому дане питання є актуальним для дослідження.
Особливу увагу слід звернути на запропоновані дослідниками варіанти організації бухгалтерського обліку при реорганізації. Під час реорганізації шляхом приєднання або злиття майно, що передається, пропонується розглядати як внесок до статутного капіталу до підприємства-правонаступника. При цьому підприємство-правонаступник враховує майнові цінності підприємства-правопопередника та джерела їх утворення шляхом їх об’єднання з відповідними статтями балансу на день приймання за відповідними рахунками бухгалтерського обліку. З цього приводу І.А. Михайлова-Станюта зазначає, якщо приєднання проведене через купівлю-продаж із передачею правонаступництва, то майно, що продається, відображатиметься продавцем за кредитом рахунків кожного з активів (або цілісного майнового комплексу) і дебетом рахунків зобов’язань як правонаступнику із сплатою всіх належних податків. Підприємство-правонаступник, в свою чергу, відображає прийняте майно за дебетом рахунків майна та кредитом рахунків грошових коштів, прийнятих боргів, зобов’язань й інших статей балансу [268, с. 31]. Як бачимо, в даному випадку дослідник необґрунтовано поєднує принципово різні операції – реорганізацію та купівлю-продаж підприємства. Як наслідок, розуміння відмінностей між такими операціями призводить до неправильного відображення в бухгалтерському обліку операцій з корпоративними правами.
Що стосується злиття підприємств, то на думку І.А. Михайлової-Станюти, реорганізовані підприємства жодних поточних записів на рахунках бухгалтерського обліку не здійснюють, а їх інвентарний об’єкт або
майно вважається внеском до статутного капіталу новоствореного
підприємства [268, с. 31].
