Формування фінансової політики сталого розвитку сільського господарства
Побудова й реалізація ефективної фінансової політики сільського господарства неможливі без координації зусиль державних і місцевих органів влади й управління. Відсутність послідовності та єдності дій органів влади й управління знижує ефективність самих оптимальних планових параметрів фінансової політики. Стратегічною метою (точніше місією) дієвої фінансової політики сучасної України на найближчі 5-7 років є забезпечення середньорічного темпу реального (з урахуванням коефіцієнтів дефляції) приросту ВВП не менше 10%. Найважливішим пріоритетом ефективної фінансової політики повинен бути ріст добробуту населення до рівня, гідного країни з таким величезним економічним, інтелектуальним і природним потенціалом. Політика підвищення реальних грошових доходів населення, передусім працівників бюджетної сфери й пенсіонерів, дозволить вирішити не тільки соціальні завдання, а й підвищити платоспроможний попит і споживання, що є умовами економічного росту.
Основні напрями удосконалення державної підтримки, визначені Державною цільовою програмою розвитку українського села на період до 2015 року [92], передбачають обґрунтування критеріїв розподілу бюджетних коштів; забезпечення рівного доступу сільськогосподарських товаровиробників до бюджетної підтримки й ефективності використання бюджетних коштів запровадженням програмно-цільового методу; пріоритетності фінансування наукових розробок, підготовки кадрів, розвитку дорадництва, соціальної сфери села та сільських територій, системи контролю якості та стандартизації продуктів харчування; проведення моніторингу бюджетних програм та скасування неефективних. Вважаємо, що заходи з реалізації цієї програми мають бути узгоджені з основними зобов'язаннями, які несе Україна щодо членства в СОТ.
У процесі реалізації державних цільових програм основний акцент має бути поставлений на узгодженість їх з бюджетними програмами, підвищення ефективності видатків бюджету шляхом використання програмно-цільового методу в бюджетному процесі, який дає можливість визначити пріоритетні напрями фінансування відповідно до суспільного очікування, зіставити отримані результати з понесеними витратами за етапами реалізації програми, посилити прозорість бюджету, його контрольованість як за кінцевими, так і проміжними результатами, та відповідальність виконавців за отриманий результат.
