Рівні формування стратегій підприємств та їх класифікації з точки зору отримання підприємством конкурентних переваг
На сьогоднішній день науковцями не розроблений єдиний підхід до класифікації маркетингових стратегій. Більшість авторів пропонують класифікацію, яка дає змогу визначити поведінку підприємства на ринку з певним товаром [39; 37; 96], але не дозволяє усвідомити процес стратегічного планування як цілісну картину і розробити елементи маркетингової стратегії підприємства. Згідно з системним підходом класифікація маркетингових стратегій вимагає дотримання принципу ієрархічності та визначення залежності рівнів такої ієрархії від розмірів підприємства, кількості працівників, галузі тощо.
Щодо рівнів стратегічного планування, в поглядах науковців також немає єдності. Так, наприклад, А.І. Білошапка виділяє три організаційні рівні стратегічного планування: 1) корпоративні стратегії (для фірми й сфери її економічної діяльності в цілому; 2) конкурентні стратегії – для кожного окремого виду діяльності; 3) функціональні стратегії. При цьому в одногалузевій фірмі автор виділяє лише два рівні – без корпоративної стратегії [17, с. 163].
Найбільш загальна стратегія підприємства (або загальнокорпоративна) означає окреслення загального напряму розвитку підприємства в цілому. Так, на думку Р. Гремингер, „…корпоративна стратегія – це сукупність рішень, на базі яких компанія виявляє й визначає свої наміри й цілі, розробляє основну політику й плани для досягнення цих цілей, установлює сферу господарської діяльності, вид економічних і неекономічних компенсацій, які вона має намір надати своїм акціонерам, службовцям, клієнтам і громадським організаціям [48, с.11]. Таким чином, ця стратегія вказує найбільш загальні напрями діяльності підприємства.
Якщо стратегія функціонування пов’язана насамперед із діяльністю підприємства на ринку, то стратегія розвитку безпосереднім об’єктом має потенціал підприємства і визначає напрям руху. Таких напрямів може бути три: зростання, підтримання конкурентних переваг (за Кредісовим А. помірного зростання) або згортання діяльності (елімінація), – див. рис. 2.1. Крім того, може існувати також комбінована стратегія, яка поєднує вищенаведені види.
