Особливості формування маркетингової стратегії дрібнотоварного підприємства
Формування маркетингових стратегій невеликих сільськогосподарських підприємств, - особистих селянських господарств та дрібнотоварних господарств, має свою специфіку. Вона, насамперед, полягає в тому, що ці підприємства працюють на конкурентних ринках і випускають продукцію, яка практично не відрізняється (або відрізняється у незначній мірі) від продукції найближчих конкурентів. Крім того, продукція виробляється невеликими партіями, що не відіграють принципового значення на даному ринку. З врахуванням низького рівня готовності (cтратегічного статусу) таких підприємств до впровадження стратегій та недосконалості систем управління слід застосовувати максимально спрощений маркетинговий інструментарій, серед якого обов’язковими ми вважаємо аналіз факторів макро- та мікросередовища, а також елементи портфельного аналізу (наприклад, матриця БКГ).
Узагалі для невеликих підприємств будь-яких галузей, ОСГ та фермерських господарств доцільно використовувати спрощений варіант стратегічного планування, оскільки обсяги інформації, що використовується при формуванні планів, досить невеликі, більшість рішень, що приймаються, стосуються незначної кількості осіб і дуже часто не оформлюються у вигляді складної системи планових документів (планів, проектів та програм) [130, с.205]. Фермерські господарства, підприємства малого бізнесу в АПК можуть мати перелік стратегій, закріплений у вигляді протоколу зборів (наприклад, членів кооперативу), або невеликого за обсягом стратегічного плану [130, с.205]; при цьому якість плану залежить від розуміння керівником значення та змісту стратегічного маркетингу. На думку З. Шершньової, «…незважаючи на спрощеність підходу для підприємств малого бізнесу, існування підсистеми планування (нерідко із залученням консультантів) дає позитивні результати» [246, с. 178]. Систематичне ефективне стратегічне планування (на відміну від практики інтуїтивного прийняття рішень) потребує формування та ефективного використання специфічної організаційної системи, де передбачається існування (призначення) відповідальних осіб, які здійснюють окремі види робіт з розробки та виконання стратегій і стратегічних планів [130, с. 205].
