Організаційні передумови впровадження маркетингових стратегій на підприємствах аграрного сектору
Впровадження ефективної маркетингової стратегії – один із найважливіших етапів у діяльності як крупних виробників сільськогосподарської продукції, так і дрібнотоварних підприємств. Як і в інших видах комерційної діяльності, виробник потребує певного досвіду та навичок щодо організації маркетингової та збутової діяльності. В основу аналізу організаційних передумов упровадження стратегічного маркетингу в аграрному секторі має бути покладено принципи ефективного та органічного поєднання виробництва, задоволення потреб споживачів у високоякісних продуктах харчування, прибутковості й планового поступального розвитку підприємства. У змінному середовищі стратегічне маркетингове планування має поєднувати методи довгострокового та короткострокового планування і спрямоване на розробку нових продуктів, виходячи з потреб споживачів та визначення місця підприємства на ринку в майбутньому. Впровадження системи маркетингових стратегій підприємствами аграрного сектору передбачає зосередження уваги на таких основних аспектах діяльності:
- забезпечення земельними угіддями, оскільки підприємства з більшими площами земель досягають вищих результатів, або стратегічна орієнтація на формування необхідної матеріально-технічної бази;
- орієнтація на найбільш прибуткові види діяльності з метою забезпечення високої ренатбільності та фінансової стійкості підприємств;
- забезпечння синергетичного ефекту, формування управлінської команди на принципах взаємоузгодженості по горизонталі та по вертикалі;
- застосування інноваційних стратегій, що передбачає постійне оновлення асортименту для виробництва нових для ринку товарів, впровадження виробничих інновацій; пошук оптимальних рішень щодо вибору видів діяльності, виходячи з наявних ресурсів та можливостей їх придбання, форм організації та правових форм господарювання, зниження витрат виробництва для забезпечення конкурентоспроможності продукції;
- урахування закону про спадаючий приріст прибутку; використання сезонної праці, що дозволяє обмежити оплату непродуктивного часу;
- постійне підтримання або підвищення якості продукції, що дає змогу підвищити ринкову частку продукції підприємства та сформувати стійкий позитивний імідж;
- підвищення кваліфікації та навчання сільськогосподарських кадрів.
