Промислові підприємства й особливості їх функціонування в сучасних економічних умовах України
Розвиток держави напряму залежить від економічного добробуту його суб'єктів господарювання. Без досягнення прибутковості більшості підпри-ємств неможливе вирішення завдань макроекономічної стабілізації, тобто за-безпечення збалансованості державних прибутків і витрат, рівноваги платіж-ного балансу, стабільності національної валюти і зниження темпів інфляції. Падіння ж ефективності діяльності підприємств призводить до скорочення можливостей зростання зайнятості і прибутків громадян, податкових надхо-джень і соціальних витрат.
Підприємство займає центральне місце в господарському комплексі будь-якої країни. Це первинна ланка суспільного розподілу праці. Саме тут створюється національний прибуток. Підприємство виступає як виробник і забезпечує процес відтворювання на основі самоокупності та самостійності. Від успіху окремих підприємств залежить об'єм валового національного про-дукту, що створюється, соціально-економічний розвиток суспільства, ступень задоволення в матеріальних і духовних благах населення країни.
Відхід від централізованого планування став початком системних пере-творень в Україні. Особливе значення мають два аспекти цих перетворень. По-перше, координація діяльності різноманітних підприємств опинилася під загрозою, оскільки перестали існувати органи централізованого планування, які раніше забезпечували гарантоване існування і розвиток підприємств, що призвело до значної дестабілізації їх роботи.
В умовах соціалістичної економіки дії окремих суб'єктів економічних відносин координувалися і мережа виробничих зв'язків створювалася самою системою планування. Створена Держпланом і Держпостачанням система планування знижувала витрати на ведення операцій підприємств, але самі ці органи витрачали немало сил на забезпечення їх раціонального функціону-вання. Крім того, через недосконалість системи планування підприємства вимушені були встановлювати неформальні зв'язки для придбання ресурсів, які вони не могли отримати через систему планування.
Друга важлива риса перехідного періоду – не завжди зрозуміло, чим керується підприємство та його керівництво у виборі та реалізації різних на-прямків діяльності. Формально багато підприємств, як і раніше, вважаються державними, проте уряд не здатний реально впливати на їх діяльність. Деякі підприємства приватизовані без належного дотримання юридичної процедури, що ставить під сумнів право їх юридичної власності. Таким чином, вищий менеджмент держпідприємств не впевнений у довгостроковій стабільності свого положення на підприємстві.
