Організація пооб’єктного контролю і аналізу потенціалу ефективності діяльності підприємств
Результативність пооб’єктного контролю і аналізу ефективності залежить від якості його методичного забезпечення. Методи контролю і аналізу ефективності в економічній літературі розглядаються у взаємозв’язку із способами розрахунку собівартості та рентабельності. Це обумовлює наявність трьох підходів до оцінки ефективності – ресурсного, витратного і дохідного, а в залежності від бази співставлення прибутку з одним з елементів співвідношення “ресурси-витрати-результати” [3, с. 283-287; 22, с. 170-177; 109, с. 223-227; 119, с. 379]. На теперішній час існують різноманітні методики контролю витрат, які засновані на використанні різних моделей: нормативно-параметричних, обліково-аналітичних, функціонального обліку та контролю, стратегічного обліку та контролю [50, с. 33-47; 76, с. 211-220; 109, с. 220-222, 227-234, 240-244; 147, с. 115-117; 164; 221; 224, с. 26-67; 270, с. 374-431; 327, с. 115-166; 344, с. 330-331]. Порядок обліку та контролю витрат також передбачено Методичними рекомендаціями з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості [204]. Більшість авторів для оцінки ефективності використовують великий перелік показників рентабельності, серед яких загальнопоширеними є рентабельність реалізованої продукції (продажів), виробництва, активів (капіталу), власного капіталу [6; 9; 79; 119; 123; 275; 282; 339]. Ряд вітчизняних і зарубіжних вчених [119, с. 347; 162, c. 387] пропонують використовувати для аналізу ефективності моделі стійкого зростання та модель “Dupont”. Проте існуючі методики та моделі не в повній мірі є придатними для оцінювання резервів зростання потенціалу ефективності та його впливу на потенціал відтворення вартості. За результатами дослідження встановлено, що підходи до контролю і оцінки резервів ефективності є недостатньо розробленими. Методика розрахунку узагальнених показників внутрішніх резервів не описана в економічній літературі. Основна увага приділяється розрахунку часткових показників економічної ефективності. Під резервами в цьому випадку розуміються наслідки впливу змін показників ефективності. Традиційні методики аналізу резервів ефективності визначають резерви прибутковості за факторами обсягу виробництва, витрат, якості продукції [23, с. 132-137; 79, с. 184-189; 214, с. 238; 223, с. 181-184; 282, с. 149-151; 339, с. 467]. Звідси розробка методики пооб’єктного контролю ефективності для прийняття управлінських рішень є науковою проблемою, яка потребує вирішення.
