Сучасні положення теорії криз та їх прогнозування, теорії антикризового регулювання виходять з того, що кризи є неминучими, вони регулярно повторюються з певною закономірністю, є невід'ємною фазою циклічного розвитку будь-якої системи [260]. Але їх закономірності, особливості значною мірою залежать від виду системи. Одна справа - кризи на рівні національної економіки або світового господарства, і зовсім інша справа - на рівні окремого підприємства. Сучасні положення теорії криз та їх прогнозування, теорії антикризового регулювання в основному спрямовані на пояснення причин виникнення та перебігу криз у великих системах – мега- та макрорівня. І тут не можна не бачити великих досягнень зазначених теорій та накопиченого наукового багажу. Досягнення у вивченні криз на мікрорівні, тобто на рівні окремого підприємства є значно скромнішими. Власне можна говорити про їх несистемність, уривчастість, відсутність одностайності думок щодо походження кризи в діяльності підприємства, натомість увагу вчених в цій галузі зосереджено на антикризовому управлінні. І тому можна констатувати дещо парадоксальну ситуацію: є розробки щодо антикризового управління (інша справа – їх обґрунтованість та глибина), але явно недостатніми є дослідження власне об'єкта цього управління – кризи, що відбувається в системі підприємства. Отже, виникає необхідність з'ясування природи кризи в діяльності підприємства, закономірностей її розвитку, можливих наслідків та їх подолання.
На мікроекономічному рівні діяльність підприємств в ринкових умовах з урахуванням ситуації в його зовнішньому середовищі призводить до постійного порушення рівноваги в його функціонуванні, що, в свою чергу, спричиняє циклічність економічних процесів, які також впливають на функціонування підприємств. Циклічність економічних процесів, що відбуваються в діяльності підприємства, послугувала підґрунтям виникнення поняття життєвого циклу підприємства. В цілому поняття життєвого циклу застосовується до кількох економічних об'єктів - підприємства, товару, попиту тощо, тобто до тих об'єктів, стан яких якісно цілеспрямовано з певною закономірністю змінюється з часом, іншими словами – розвиваються.
