Парадигма антикризового управління промисловим підприємством: стан та напрями розвитку
Криза в діяльності підприємства є визнаним явищем, що притаманне ринковій системі господарювання. Незважаючи на визнання позитивного характеру кризи в діяльності підприємства як рушійної сили його розвитку, що примушує до внесення змін в діяльність підприємства, її негативний характер сприймається більш звично і, як правило, проявляється найбільш виразно у вигляді виникнення негаразд та проблем, які загрожують не тільки діяльності, але й існуванню підприємства. Сьогодні темпи перебігу макро-, а особливо мегаекономічних процесів порівняно навіть із 70-ми роками XX ст. значно прискорилися, електронні платіжні системи, фондові, фінансові ринки та ринки ресурсів швидко та чуттєво реагують на збурення зовнішнього середовища. Тому будь-які процеси, в тому числі і кризові, можуть дуже швидко поширюватись на глобальному рівні, значно впливаючи на економічну ситуацію в країні, на діяльність окремого підприємства. Відтак, на думку багатьох вчених [103, 121, 164, 201, 207, 232], часу на розробку антикризових заходів після настання кризових подій може й не бути, і ці заходи мають виконуватись постійно або бути запланованими завчасно. Тому підприємства мають системно протидіяти кризі, розробляючи для цього відповідні заходи, розробка та реалізація яких мають бути певним чином організовані, скоординовані, контрольовані, мотивовані тощо. І саме це протистояння та умови його дієвості зумовили виникнення окремого напряму в управлінні сучасним підприємством - антикризового [33, 89].
Проблематика антикризового управління підприємством оформилася в окремий напрям за кордоном у 80-х роках XX століття в розвинених країнах Заходу. До Великої депресії, яка стала системною кризою, що охопила світову економіку, антикризовим управлінням вважався швидкий та ефективний вихід з кризової ситуації, що вже виникла, шляхом прийняття вірних управлінських рішень, тобто антикризове управління мало посткризовий характер. Аналіз причин, протікання та наслідків Великої депресії зумовив перегляд цієї парадигми та переходу до розробки комплексу заходів з послаблення гостроти кризи та усунення негативних його наслідків. Не можна стверджувати, що парадигма посткризового антикризового управління зникла, її перегляд перебуває в стадії становлення. Антикризове управління на протязі більшої частини XX ст. вважалось інструментом мінімізації впливу кризи на функціонування підприємства за допомогою розробки системи управлінських рішень [237, с. 43], а в сучасній економічні літературі в більшості випадків ще донедавна визначалася як діяльність з подолання наслідків кризи, яка вже настала, наприклад [26, 115, 199].
