Структуризація потреб і споживачів страхових послуг
Страховий ринок є діалектичною єдністю двох систем – внутрішньої та зовнішньої. Внутрішня система цілком керується з боку страховика. До неї відносять кероване нестале за складом ядро ринкової системи страхової компанії, а саме: матеріальні, фінансові і людські ресурси страхової компанії, що визначають становище даного страховика на ринку. Особливе значення має фінансовий стан страхового товариства (у тому числі й ліквідність страхового фонду) та його визнання фінансовими інститутами.
Страховик планує і проводить свою ринкову комерційну роботу в умовах зовнішнього оточення; останнє у свою чергу складається з:
керованих компонентів, на які страховик може підводити цілеспрямований вплив: ринковий попит, конкуренція, ноу-хау страхових послуг, інфраструктура страховика;
некерованих складових, на які страховик впливати не може.
Ринковий попит на страхові послуги — один з головних елементів зовнішнього середовища: на нього спрямовані основні зусилля ринкової комерційної діяльності страховика.
Страховий ринок поєднує множину явищ, об’єктів і суб’єктів, як у своєму «моментальному» стані, так й у динаміці, підпорядковується загальному правилу «несталості», від якої й залежить його стійкість і стабільність.
Передбачається проаналізувати структуру страхового ринку відповідно у трьох аспектах: галузевому (визначення товарних меж), інституціональному (у першу чергу складання переліку продавців та покупців страхової послуги), територіальному (формулювання територіальних меж).
Визначення товарних меж ринку страхових послуг (галузевої структури ринку) передбачає розгляд певної страхової послуги/послуг, які пропонуються в сукупності, через єдність їх функціонального призначення, тарифів і/або інших параметрів, виходячи із: а) споживчих характеристик, тобто функціонального призначення; ступеня новизни страхової послуги; б) умов споживання; в) умов реалізації; г) тарифів.
