Безпечний розвиток економіки визначається якістю інститутів, що регулюють економічний порядок. Вітчизняні науковці, обґрунтовуючи закономірності та особливості розвитку перехідних економік, визнають, що «проблема якості інститутів стає надзвичайно актуальною для країн з інверсійним типом розвитку, для яких характерним є зворотний процес здійснення історичних закономірностей, що призводить до перестановки місцями необхідних для суспільства інститутів» [108, с. 282].
В економічній літературі поняття «інституціональна структура» має багато трактувань. Часто не розрізняються дефініції «інституціональна структура» й «інституціональне середовище». О. Уільямсон наводить найбільш загальне її визначення: «Це основні політичні, соціальні й правові норми, що є базою для виробництва, обміну й споживання» [208, с.34]. Але наявність деяких, властивих спонтанному ринковому порядку інститутів ще не є достатньою умовою для становлення ринкової інституціональної структури.
У системі господарських відносин особливої значущості набувають інституціональні інтереси, що проявляються в діях з вироблення правил, порядку, меж економічної діяльності суб’єктів, з метою підвищення ефективності результатів цієї діяльності. Інститути впливають на розвиток господарюючих суб’єктів, визначають стратегічні напрями трансформації, задають можливі варіанти інтеграції, а, отже, обумовлюють формальні й неформальні інституціональні межі їхньої діяльності.
