Забезпечення інституційного розвитку інтегрованої системи прогнозування в аграрному секторі
Дев’ятнадцять років тому Україна включилася у систему глобального пошуку нових ідеологічних орієнтирів економічного і соціального розвитку. Втім постіндустріальна ломка, яка проходила в умовах масивної «реідеологізації» пострадянського суспільства (в рамках нового ідейного концепту) довела його духовну і матеріальну незрілість до таких починань. Особливо важко далися координати постіндустріального гуманізму, в теорії стверджені романтичною позицією про нове цивілізаційне призначення і нову духовність, а у житті позначені такими чинниками формування людської гідності як «банківський рахунок», «участь у корупційних схемах», «зв’язки у сфері прийняття державних рішень» та ін. показниками життєвого успіху. З іншого боку, ми зводимо нові понятійно-категоріальні системи та шукаємо новий гуманістичний зміст, тільки тепер не в матеріальному вимірі, а у взаємодії людини «із знаками, цифрами, інформацією, брендами, рекламою, тощо» [69, С.10].
Сучасна загальноісторична логіка глобальних трансформацій вбачається у появі нових метаекономічних формувань, а сама «метаекономіка» розуміється як «економіка творчої праці, економіка виробництва, розподілу і споживання знань, економіка епохи дійсного гуманізму» [69, С.8]. Постіндустріальний «гуманізм», згідно П.Друкера, приймає вигляд соціально–психологічної установки успішних робітників розумової праці (knowledge-workers) ставитися до людей із робітничого середовища як до «невдах», «громадян другого сорту» і взагалі «нижчестоящим» [389]. Ще А.Кумарасвамі та Ф.Фукуямою у описаннях людини, яка сповідує постматеріалістичні ідеали, було відзначене її все зростаюче почуття власної гідності та прагнення до автономності [386,433]. У свою чергу помітимо: чим далі буде «атомізуватися» суспільство у своїх егоїстичних стремліннях, тим більш утопічним і нереальним буде здаватися будь-який стратегічний план його об’єднання та розвитку. Якщо ми донесемо концепцію «нового буття» селянинові або робітникові, гуманістичний смисл сповна розчиниться: у високорозвиненому постіндустріальному суспільстві їх професія – це квиток до некваліфікованих верств населення (то є така цінність праці, яка, нібито, не має під собою творчої основи). Насправді ж «світова історія вступила у «кібервік», комп’ютерно-інформаційний простір, в якому немає місця традиційним видам праці» і навіть дух перероджується у «фінансово-грошову свідомість» [128, С.41].
