Обґрунтування стратегічних пріоритетів забезпечення інноваційного розвитку вітчизняної економіки
Сучасний стан розвитку світової економіки вимагає від будь-якої індустріально розвиненої країни необхідності вирішення однієї з основних задач – задачі підвищення інноваційної сприйнятливості її підприємств і економіки країни взагалі. Реалізація такого підходу можлива тільки за умови переходу економіки на довгострокове стійке економічне зростання з орієнтацією на інноваційний шлях розвитку. Кожна окрема країна підходить до вирішення цієї проблеми з урахуванням своїх конкретних політичних і соціальних умов, національних потреб економіки, існуючих виробничих можливостей, накопиченого інноваційного капіталу та наявних ресурсів.
Світовий досвід і практика пропонує достатньо широкий спектр економічних інструментів, за допомогою яких можливо здійснювати управління інноваційним розвитком як на макроекономічному рівні так і на рівні окремого підприємства. Однак необхідно певною мірою враховувати той факт, що функціонування одних і тих самих інструментів в окремих економічних умовах здійснюється по-різному. Тому головним завданням інноваційного менеджменту на макроекономічному рівні є вибір та використання найбільш оптимальних у конкретних економічних умовах інструментів управління інноваційними процесами з тим щоб забезпечити раціональне використання наявних ресурсів суспільства.
Кожна країна з урахуванням певної стадії конкурентного розвитку (стадії конкурентного середовища) використовує всі основні джерела розвитку. Загальна конкурентоспроможність та ефективність її економіки визначається конкретною структурою джерел у певний період. Але пріоритет повинен бути надано не розвитку країни на основі факторів виробництва та інвестицій, а розвитку на основі активізації інноваційної діяльності.
