Перед сучасним суспільством все частіше постає проблема створення ґендерного паритету як основи взаємодії в політиці та культурі фемінного та маскулінного. Для нас важливим є розуміння не тільки необхідності побудови такого явища, а насамперед принципів та підвалин його існування ы утворення. Важливо показати не тільки психологічні розбіжності лідерства чоловіка й жінки виходячи з “родового” [14; с. 96], а зазначити всі риси, що унеможливлюють створення “рівності” між статями, без урахування культурологічних кодів, за якими й утворюється подібний паритет в будь-якій культурі світу.
На наш погляд, основою побудування взаємин між статями є погляд на материнство як основу майбутнього суспільства. При цьому слід чітко розрізняти відмінність материнства від поняття дітонародження. Під материнством розуміється соціальна опіка дитини, яка веде до так званого материнського мислення, що визначає пріоритети і досягнення, необхідні для “зростання” дитини [21; с. 130-131]. В різні періоди історії людства відношення до виховання дитини і ролі матері в цьому процесі були різними і до кінця всі аспекти взаємодії відносин “дитина-мати” не вивчені.
Саме по собі народження дитини ще не робить жінку матір’ю. Більшість жінок вбачає в материнстві (народженні дитини) лише причину своєї залежності від неї, що не дозволяє сучасній жінці повноцінно реалізуватися. На мій погляд, під материнством слід розуміти складну систему етичних понять, яка використовується людством під час процесу “становлення” дитини і з застосування яких формується поняття фемінності культури, її продуктивний напрямок, зі створенням відповідних культурних цінностей. До того ж сфера жіночого впливу завжди знаходиться в центрі ритуальних локусів, саме в руках жінок знаходиться сакральне [33; с. 83].
