Механізм податкового стимулювання розвитку підприємницького сектора
Серед найбільш складних проблем, з якими зіштовхується більшість розвинутих країн, найважливішою проблема забезпечення економічного розвитку, що вимагає забезпечення щорічних високих темпів зростання ВВП. Це завдання вимагає, зокрема, загального підвищення ефективності податків як інструмента мобілізації фінансових ресурсів, реформування податкової системи, удосконалення податкової політики, що враховує насамперед інтереси господарюючих суб'єктів (підприємців) і населення.
Під удосконаленням податкової політики варто розуміти не стільки досягнення максимального обсягу централізованих грошових фондів, скільки оптимальну частку вилучення доходів господарюючих суб'єктів і населення, яку необхідно диференціювати на кожному конкретному етапі розвитку економіки. Ця частка, що забезпечує зростання виробництва, інвестиційні процеси, ріст споживання може варіюватися, як свідчить світова практика, від мінімальних 40% до максимальних 80 % .
Податкам як самостійній економічній категорії притаманна, насамперед, фіскальна функція, що виявляється на всіх етапах їх історичного розвитку. Однак, по мірі розвитку суспільства, ступінь участі держави в економічному регулюванні змінюється, а значить − розширюється і призначення податків.
Виходячи з теорії «вбудованих стабілізаторів» Кейнса, податки перетворюються на універсальні інструменти економічного регулювання.
Все це дозволяє зробити висновок, що податкам у даний час притаманна і функція регулювання економіки, яка тісно пов'язана з першою, фіскальною, і найбільш повно реалізується в податковій системі в цілому, створюючи деякі переваги окремим пріоритетним галузям і зонам, стимулюючи окремі види підприємництва, для досягнення певних соціальних цілей.
Регулююча функція досягається при проведенні цілеспрямованої податкової політики, побудові податкової системи, що включає в себе як певні пільгові режими оподатковування, так і можливості зниження ставок податків.
