Інструменти та механізми фінансування державно-приватного партнерства
Ідеальний інструмент фінансування довгострокового інфраструктурного проекту має сполучати тривалі терміни і спеціальний, розроблений для конкретного проекту, графік погашення, бути номінований у місцевій валюті, мати фіксовану процентну ставку і при цьому враховувати валютні ризики, ризики коливання процентних ставок на ринку, ризики проекту, тощо.
В даний час для фінансування інвестиційних проектів використовуються різні інструменти залучення коштів на довгостроковій і короткостроковій основі. Наведемо короткий перелік основних інструментів:
− банківські інвестиційні кредити;
− синдиковані кредити;
− єврооблігації, CLN, і LPN;
− вексельні позики;
− залучення акціонерного капіталу (ІPO);
− сек’юритизація майбутніх доходів від експлуатації об'єктів інфраструктури;
− лізинг;
− інфраструктурні облігації тощо.
Більшість з цих інструментів мають відпрацьовану практику застосування, деякі закріплені законодавчо, у тому числі і в Україні. Однак, незважаючи на розмаїтість інструментів, поки вітчизняні компанії віддають перевагу такому "класичному" виду позикового фінансування, як банківський кредит.
Основними, потенційно доступними джерелами фінансування інфраструктурних проектів є місцеві банки, міжнародні банки й інвестори, місцеві інституціональні інвестори (пенсійні фонди, страхові компанії) та ін. Однак, в умовах світової фінансової кризи ці джерела стали практично недоступні.
Допомогти вирішити проблему нестачі «довгих» грошей для здійснення інфраструктурних проектів змогло б надання доступу до таких проектів коштам пенсійних фондів і страхових компаній, але місцевих інституціональних інвесторів лякають ризики, пов'язані з самими проектами (ризики, пов'язані з організацією, з об'єктом, із проектуванням і будівництвом, операційною діяльністю об'єкта, з попитом, навколишнім середовищем, регулюванням тощо).
