Методичні основи реалізації інвестиційних проектів в аграрних підприємствах
Стабілізація й ефективний стійкий розвиток сільськогосподарського виробництва можливі лише за умови постійного відновлення основних коштів та регенерації спожитих у процесі виробництва оборотних коштів у розширеному обсязі за рахунок відповідних фінансових ресурсів аграрних підприємств у разі раціонального їх використання, яке забезпечує підвищення економічної ефективності як інвестицій, так і всього аграрного виробництва. Джерелами інвестицій, з погляду С. Брю та К.Макконела, є фонд нагромадження, який направляють на збільшення і розвиток факторів виробництва, і фонд відшкодування, який використовується з метою відновлення зношених засобів виробництва у вигляді амортизаційних відрахувань [201, с.815].
У макроекономіці використовуються також поняття «валові інвестиції», що включають виробництво всіх інвестиційних товарів і будь-які чисті додавання до обсягу капіталу та «чисті інвестиції» – додаткові інвестиції. Різниця між цими поняттями являє собою вартість капіталу, застосованого або амортизованого в процесі виробництва. Співвідношення між валовими інвестиціями й інвестиціями за рахунок фонду відшкодування слугує індикатором стану економіки: в умовах зростаючої економіки валові інвестиції перевищують розмір фонду відшкодування, при статичній економіці валові інвестиції й інвестиції за рахунок фонду відшкодування рівні, у стагнуючій економіці спостерігається деінвестування – валові інвестиції менше суми амортизаційних відрахувань і вартості спожитих оборотних коштів.
Наступним базовим поняттям, яке ми вважаємо за потрібне розглянути в межах дослідження, є стан і розвиток інвестиційного процесу. Л. Гітман уявляє інвестиційний процес як «механізм зведення разом тих, хто пропонує (тих, хто має тимчасово вільні кошти), з тими, хто виявляє попит (з тими, хто має потребу у цих коштах)» [110, с.10]. Вважаємо, що інвестиційний процес характеризується як сукупність дій, спрямованих на одержання в тимчасове користування заощаджень населення і юридичних осіб з метою використання їх шляхом утворення виробничого, основного й оборотного капіталів для одержання підприємницького прибутку. Учасниками інвестиційного процесу є держава, компанії (підприємства, фірми) та приватні особи. Безпосередньо взаємодіють дві сторони: первинний інвестор і підприємство-претендент на інвестиційні кошти, метою якого є одержання підприємницького прибутку. Теоретично можливе використання полярно протилежних підходів до інвестування. Перший полягає в ретельному плануванні дій, спрямованих на досягнення конкретних цілей. Другий полягає в діях експромтом, коли рішення приймаються на основі інтуїції.
Економічну природу інвестицій найбільш повно, на наш погляд, відбиває класифікація інвестицій за рядом ознак, запропонована В.П. Савчуком [289, с.22]. Використовуючи запропоновані ним ознаки, розроблено систематизовану схему класифікації процесу інвестування в сільськогосподарське виробництво (додаток А, рис. 2). При оцінці конкретних інвестиційних проектів пропонуємо доповнити дану класифікацію ознаками й показниками, які, на наш погляд, дозволяють найбільш повно врахувати деталі інвестиційних проектів аграрних підприємств. Їх основу становлять три ознаки:
