Розвиток інвестиційної діяльності аграрних підприємств на основі кооперації та інтеграції
Загальна стратегія економічних реформ в Україні передбачала радикальну децентралізацію інвестиційних вкладень у виробничий сектор, тобто практично повну відмову від переважного бюджетного фінансування при одночасному підвищенні доходів товаровиробників і формуванні багатоканального ринкового інвестиційного середовища. Фактично ж у вітчизняному агровиробництві відбувся провал вкладень за рахунок традиційних джерел (власних коштів підприємств і бюджетів усіх рівнів), а нові ринкові механізми залучення приватних інвестицій створені не були. Різко негативний вплив на обсяг реальних коштів, що надходять безпосередньо до сільгоспвиробників, справило збереження монополізованості структури промислових підприємств. Саме економічне відставання агропромислового сектора можна перетворити на перевагу й одержати додатковий ефект від вкладень. Зовнішні інвестори, зацікавлені в одержанні прибутку від сільськогосподарського виробництва, здатні вирішувати практично весь комплекс завдань, що роками не вирішувалися, – від побудови повноцінного технологічного ланцюга в рамках єдиного агропромислового холдингу до забезпечення господарств збиральною технікою й вирішення соціальних проблем села. Відродження інтересу до села відбулося, в тому числі, й у ході бурхливого розвитку вітчизняної харчової промисловості в посткризовий період, що призвело до пожвавлення аграрного ринку.
Інтеграційні процеси в агропромисловому комплексі України почалися ще в 1970-х рр. і були пов'язані в основному зі створенням агрокомбінатів, сформованих за територіальним принципом. Відмінністю цього періоду є переважно адміністративні, найчастіше примусові механізми, що призводять, як правило, до створення управлінських структур, які об’єднують підприємства не стільки за принципом формування замкнутих технологічних циклів, скільки за принципом адміністрування.
Стосовно напрямів агропромислової інтеграції серед економістів немає єдиної думки. Згідно з твердженнями М.І. Синякова, М.П. Василенка, агропромислова інтеграція розвивається в наступних основних напрямах: виробництво і промислова переробка овочів, плодів, молока, м'яса, продукції птахівництва, рослинництва і тваринництва і т.д. [296, с.234]. На нашу думку, це дещо спрощений підхід до напрямів агропромислової інтеграції, який характеризує спеціалізацію окремих агропромислових підприємств та їх підрозділів. У цьому відношенні ми згодні з думкою В.А. Добриніна, який основні напрями агропромислової інтеграції розглядає залежно від того, на якому рівні йде процес: у масштабі всієї країни, в межах області, регіону або ж на рівні підприємства. Велике значення при цьому мають також особливості окремих галузей, специфіка технології виробництва продукції та її споживання [129, с.47].
