Методологія страхування поєднує принципи та способи організації страхової діяльності та ґрунтується на особливості страхових операцій, які пов’язані з перерозподілом ризиків, розподілом потенційного збитку у часі, формуванням страховими компаніями страхових резервів. Методологічні підходи щодо здійснення страхування охоплюють його класифікацію, способи здійснення, загальні та специфічні особливості надання страхового захисту різноманітним сферам економічної діяльності.
З допомогою класифікації здійснюється упорядкування різноманітних моделей страхових відносин та створення їх єдиної взаємопов’язаної системи. Під класифікацією зазвичай розуміють ієрархічну підпорядковану систему взаємопов’язаних ланок, яка дозволяє виділити частини цілого на основі критеріальних ознак. При цьому в основу класифікації страхування покладено такі критерії, котрі пронизують усі взаємопов’язані ланки, а саме: різноманітність об’єктів страхування та ризиків, які їх супроводжують. Класифікація є основою методології страхування, оскільки структурує розроблення єдиних підходів щодо страхування груп об’єктів та ризиків, які мають спільні характеристики.
Об’єктом нашого дослідження є методологія страхового захисту сфери туризму, яка, незважаючи на загальні підходи щодо здійснення страхування, містить у собі деякі специфічні елементи, які відрізняють цей сегмент ринкових відносин від інших, що спостерігаються на ринках страхування різних рівнів. З метою виявлення специфіки страхування у сфері туризму та дослідження методології у розрізі його різновидів необхідно розглянути підходи щодо класифікації та виробити єдиний підхід до неї.
Л. Клоченко визначає класифікацію у страхуванні як ієрархічно підпорядковану систему однорідних предметів, об’єктів, явищ, об’єднаних у розряди (ланки) за однією або декількома загальними для них ознаками (форма, цілі, зміст, властивості і т. ін.) [79, с. 72]. Доповнює це визначення О. Гаманкова, яка вважає, що в основу класифікації страхування можна покласти розбіжності у сферах діяльності страхових компаній, у підходах щодо забезпечення страхового захисту майнових інтересів фізичних і юридичних осіб, у визначенні об’єктів страхування, обсягів страхової відповідальності, у формах проведення страхування тощо [80, с. 40].
