Вплив страхової культури на рівень розвитку туристичного сегмента страхового ринку України
Українські громадяни, які здійснюють закордонні подорожі, не просто отримують страхову послугу у складі туристичного пакета, але й формують свої вимоги щодо їх споживчої та мінової вартості, тож постає питання щодо рівня страхової культури цієї цільової аудиторії страхувальників та цілої низки факторів, які здійснюють вплив на її формування.
У розвинених країнах поняття “страхування” та “подорож” – взаємопов’язані. Разом з тим в Україні, на відміну від західного ринку, ще не склалися страхові традиції, зокрема й у сфері туристичного бізнесу. Їх розвиток залежить від декількох чинників: добробуту громадян, якості страхових послуг, вимог чинного законодавства. Разом з тим чимала роль відводиться страховій культурі населення, яка виступає параметром інформатизації суспільства та сприяє його інтеграції до світових комунікаційних процесів.
На сьогоднішній день термін “страхова культура” ще не привернув достатньої уваги дослідників. Разом з тим у процесі дослідження ринкового механізму трансформації страхових відносин в Україні та інших країнах світу активно використовується це поняття. Різні підходи до визначення страхової культури як категорії свідчать про існування об’єктивних суперечностей процесів розвитку страхового бізнесу. З переходом до комерційної моделі страхування в Україні почалося становлення страхової культури як нової дійсності, яка існує й розвивається на основі об’єктивних законів, але під дією суб’єктів страхового ринку.
Існує чимало підходів до розуміння культури. Так, інформаційно-семіотична концепція представляє культуру як соціальну інформацію, яка зберігається і накопичується у суспільстві за допомогою створюваних людьми знакових засобів [301 с. 23]. На думку Ю. Лотмана та Б. Успенського, культура є пристроєм, який виробляє інформацію [302, с. 144–166]. Разом з тим вона є також і пристроєм для адекватного прочитування і запам’ятовування цієї інформації [там само]. На думку Ю. Панкова, страхова культура як прикладна галузь містить у в собі три складові: знання, цінності, регулятори, тобто правила, відповідно до яких люди будують свою поведінку 303, с. 34.
У публікаціях можна прослідкувати наявність системних принципів щодо дослідження категорії “страхова культура”, серед яких як атрибути наукового підходу виділяються: структурність, цілісність, множинність підходів, взаємозалежність досліджуваної системи і зовнішнього середовища тощо.
