Загальні положення поелементної оцінки інноваційного потенціалу банку
Проведений у підрозділі 1.3. даного дисертаційного дослідження ана-ліз показав, що у більшості випадків всі методи оцінки інноваційного потен-ціалу ґрунтуються на фрагментарній фіксації окремих показників інновацій-ної діяльності, оскільки потребують для розрахунку створення додаткової інформаційної та статистичної бази і, як правило, не враховують ступеня залученості господарюючого суб’єкту до інноваційного процесу. Крім того, досить часто, вимірюючи інноваційний потенціал, фактично оцінюють сумі-жні потенціали (виробничий, науково-технічний, кадровий, тощо), не розра-ховуючи при цьому їх частку, задіяну в інноваційній діяльності, що призво-дить до викривленого уявлення про об’єкт дослідження. Тому на нашу дум-ку, при розробці методичних підходів до оцінки інноваційного потенціалу банку слід звернути увагу на розробку комплексної системи оцінки його рівня, яка б базувалася, по-перше, на оцінці усіх його ключових складових, а по-друге, передбачала не лише кількісну оцінку цих складових, але і дозволяла врахувати умови, які забезпечують оптимальне використання ресурсів, спрямованих на інноваційну діяльність, а також давала змогу визначення їх гармонійності відповідно до стратегічної мети інноваційної діяльності банку. Розв’язання цих проблем, на нашу думку, дозволить істотно поліпшити ефективність управління іноваційними процесами в банках.
Інноваційний потенціал банку є синтетичною характеристикою, яка включає досить велику кількість складових, тому процедура його оцінки по-требує глибоко системного аналізу усіх складових, визначених нами у під-розділі 2.2 даного дисертаційного дослідження. Виходячи з цього, можна цілком впевнено стверджувати про неможливість оцінки рівня інноваційного потенціалу якимсь показником та про необхідність здійснення поелентної оцінки кожної окремо взятої складової. Після цього виникає потреба у при-веденні отриманих даних у співставний вигляд для того щоб мати можли-вість їх поєднання в інтегральному показнику.
Зауважимо , що складові інноваційного потенціал банку є різноплано-вими, як за змістом, так і за одиницями виміру, тобто одні можна оцінити кількісно, а інші підлягають лише якісній оцінці.
