Формування інтегральної оцінки інноваційного потенціалу банку
Після проведення процедури поелементної оцінки складових іннова-ційного потенціалу банку постає необхідність у визначенні інтегрального по-казника, який би характеризував інноваційний потенціал банку в цілому. Оскільки для аналізу інноваційного потенціалу у якості ключових характери-стик нами запропоновано дев’ять складових (фінансову, матеріально-технічну, організаційно-управлінську, кадрову, маркетингову, інформаційну, комунікаційну, адаптаційну та науково-дослідну), то постає необхідність у виборі оптимального механізму для зведення їх у єдиний інтегральний пока-зник.
Проведений нами аналіз показав, що більшість методик при визначенні інтегрального показника базуються на встановленні вагомості (значущості) одиничних оцінок.
На нашу думку, такий підхід для інтегральної оцінки інноваційного по-тенціалу банку є неприйнятним, оскільки вагомість кожної окремо взятої складової можливо оцінити лише за допомогою експертів. У зв’язку з цим виникає цілий ряд проблем:
по-перше, для кожного банку, у різні періоди його функціонування значущість складових є різною. Зокрема, у 2008 р. у розпорядженні банків була значна кількість фінансових ресурсів, відповідно вагомість фінансової складової було незначною, більше уваги приділялося кадровій та маркетин-говій складовій, а у 2009 р. внаслідок кризи пріоритети банків суттєво зміни-лися і на першому місці за значущістю опинилася фінансова складова;
по-друге, складність такого підходу обумовлюється особливістю експертного методу оцінки. Оскільки необхідно оцінювати вагомість складових у дев’яти напрямках роботи банку, то постає необхідність у всебічній обізнаності експертів. Фахівець у одній або декількох окремо взятих напрямках оцінки буде відстоювати значущість свого напряму. Відповідно, знайти експертів, які одночасно за заданих умов могли б оцінити вагомість досить великої кількості абсолютно різних напрямків роботи банку, досить складно.
Іншим розповсюдженим підходом до формування інтегрального показника є застосування середніх величин, серед яких найбільш широкого поширення набули: середня арифметична, середня геометрична, середня квадратична та середня гармонійна. Зазначимо, що всього існує близько 14 середньозважених величин. Питання обрання конкретного виду середньої з метою отримання будь-якої комплексної оцінки набуває надзвичайної актуальності, коли мова йде про усереднення величин, яким притаманний високий рівень коливань. Враховуючи той факт, що саме така властивість і притаманна більшості складових інноваційного потенціалу банку, то на нашу думку, необхідно більш детально зупинитися на визначенні сутності кожної з визначених середніх та розглянути можливість їх застосування у формуванні інтегральної оцінки інноваційного потенціалу банку.
