Сталий економічний розвиток найчастіше розглядається як „...узгоджений розвиток економічних і соціальних процесів, а також навколишнього природного середовища ” [ 195, с. 37 ].
Проблема забезпечення сталості економічного розвитку набула особливої актуальності у сфері сільськогосподарського виробництва, яка є найчутливішою контактною зоною у системі взаємовпливу економічних, соціальних та екологічних інтересів людей. Природне середовище має вирішальний вплив на розвиток аграрного сектора. Використовуючи природні ресурси у процесі сільськогосподарського виробництва, суспільство змінює їх, а це, у свою чергу, впливає на ефективність функціонування аграрного сектора, якість продукції та здоров’я населення.
Основною метою аграрної реформи в України було прискорення темпів економічного та соціального розвитку аграрного сектора на основі формування багатоукладної економіки, забезпечення раціонального використання й охорони земель. Отже, сталість розвитку аграрного сектора економіки формується у цілому тенденціями економічної, соціальної, екологічної динаміки у господарствах різних категорій. А тому важливою проблемою є дослідження та забезпечення сталості розвитку господарств, які функціонують в аграрному секторі.
Згідно з класифікацією Держкомстату України, в аграрному секторі виділяють дві основні категорії господарств – сільськогосподарські підприємства та господарства населення. Сільськогосподарське підприємство – це самостійний статутний об’єкт із правом юридичної особи здійснювати виробничу діяльність у галузі сільського господарства з метою одержання відповідного прибутку (доходу). Господарства населення – це домогосподарства, які здійснюють сільськогосподарську діяльність з метою самозабезпечення продуктами харчування та виробництва товарної сільськогосподарської продукції [ 153 ].
Вважаємо за доцільне виділити в окрему категорію фермерські господарства. Ця думка повністю збігається з точкою зору провідних учених економістів-аграрників. Як зазначають П.Т. Саблук, В.Я. Месель-Веселяк і М.М. Федоров, в Україні створено фактично три форми господарювання – особисті селянські та фермерські господарства, сільськогосподарські підприємства ринкового типу [ 148 ].
