Дослідження макросередовища та його факторного впливу на конкурентоспроможність аграрних підприємств
Під час дослідження факторів конкурентоспроможності аграрних підприємств нами було виокремлено п’ять складових груп, що формують макросередовище, – політико-правові фактори, економічні, соціальні,природно-географічні та криміногенні. Однак взаємопогодженість, взаємообумовленість дії цих чинників та той факт, що вони здебільшого створюють умови господарювання, а значить мають опосередкований вплив на функціонування підприємств, створюють певні труднощі в оцінці ступеня їх впливу на рівень конкурентоздатності. Тому ми пропонуємо логіку й структуру проведення дослідження зовнішніх факторів на макрорівні підпорядкувати загальній меті роботи та відповідно зосередити дослідження на найбільш значимих чинниках, що впливають на діяльність підприємств агропромислового комплексу через організаційно-економічний механізм:
– державне регулювання аграрного сектора (податкова політика, фінансово-кредитна політика, державна підтримка АПК, державні закупівлі, регулювання продовольчого ринку (сертифікація і стандартизація));
– законодавчий супровід аграрного сектора.
Податкова політика. Поєднання природно-географічних (ґрунт, клімат, місце розташування) та економічних факторів обумовлює результати діяльності сільськогосподарських підприємств, а значить і розмір виручки від реалізації, яка є основним джерелом сплати податкових зобов’язань. Це свідчить на користь необхідності врахування специфіки сільськогосподарського виробництва при розробці ефективної державної податкової політики. Сьогодні діюча система оподаткування сільськогосподарських підприємств виконує, перш за все, регулюючу функцію та передбачає стимулювання розвитку аграрних підприємств через введення спеціальних (пільгових, спрощених) режимів сплати податків, а не виконання фіскальних задач.
У 1999 р. була запроваджена спрощена система оподаткування, що передбачає сплату фіксованого сільськогосподарського податку (ФСП). Прийняття Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок» від 17 грудня 1998 року №320 – XIV [69] дозволило зменшити податковий тиск, спростити податковий механізм завдяки зменшенню кількості податків та обов’язкових зборів і платежів (один замінив дванадцять); зменшити обсяг облікової роботи та підвищити прозорість і достовірність податкового обліку; оптимізувати строки сплати податків завдяки врахуванню сезонності сільськогосподарського виробництва (податок сплачується щомісячно до 20 числа наступного місяця у розмірі третини суми податку, що визначена на кожний квартал від загальної річної суми податку, у наступних розмірах: І кв. – 10%, II кв. – 10%, III кв. – 50%, IV кв. – 30%).
Прийняття змін до Закону України «Про податок на додану вартість» (від 18 лютого 1999 року № 442 до статті 11 та від 13 червня 2000 року №1874) [68] реалізувало принципи пільгового оподаткування та дозволило спрямовувати суму податку на додану вартість, яку повинні сплачувати до бюджету переробні підприємства за реалізовані молоко та м’ясопродукти, для виплат дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені на переробку молоко та худобу. Також для аграрних підприємств діють спеціальні режими стягування податку на додану вартість: режим акумуляції податку на додану вартість сільськогосподарськими підприємствами; нульова ставка податку на додану вартість при постачанні молока і м’яса переробним підприємствам; дотації на м’ясо та молоко, продані товаровиробниками переробним підприємствам.
