Правотворення у Раді Європи: правові основи та інституційний механізм
Створення acquis РЄ відбувається на підставі її Статуту, що відображає принципи та норми міжнародного універсального права, та з дотриманням класичних загальнотеоретичних принципів і правил правотворчої та нормотворчої діяльності, якими користуються суб’єкти міжнародного права.
Статут РЄ (далі – Статут) визначає мету діяльності організації, способи та засоби її досягнення, до яких відноситься створення права, основні напрями роботи та інституційну основу, що здатна забезпечити її виконання. Так, ст. 1 Статуту констатує, що мета РЄ – досягнення більшого єднання між її членами, повинна реалізовуватися у різних сферах суспільного життя – соціальній, економічній, культурній, науковій, правовій і адміністративній, і має бути направленою на всебічну підтримку прав людини і основних свобод [144, С.12]. Способом досягнення зазначеної мети домовлено вважати укладання багатосторонніх договорів/угод та здійснення спільних різноцільових заходів.
РЄ реалізує свій міжнародно-правовий статус як суб’єкта європейського права та міжнародного універсального права в цілому шляхом створення та вдосконалення єдиної, внутрішньо узгодженої системи правових норм, що регулюють відносини між її державами–членами. Юридичний характер правотворення визначається процесом надання правовим нормам загальнообов’язкового характеру. При цьому мета РЄ окреслює соціальне призначення її правотворчості, яке полягає у встановленні на основі консенсусу таких стандартів поведінки держав–членів організації, які одночасно відповідають інтересам як всього європейського і міжнародного суспільства, так і інтересам окремих держав.
Теорія права визначає ряд ознак, які притаманні процесу правотворення і які повною мірою аплікуються на відповідну діяльність РЄ. Серед них слід назвати такі: правотворення здійснюється уповноваженими органами і в межах правотворчого процесу; його результатом є прийняття нормативних правових актів; правотворення має організований характер і мету; воно охороняється та гарантується державою/ міжнародною організацією [183, С. 51].
Авторитетності діяльності РЄ у сфері створення acquis придає дотримання загальновизнаних принципів, на яких традиційно базується процес правотворення, зокрема: законність, науковість, зв’язок із правозастосовною практикою, професіоналізм, гуманізм, демократизм та гласність. Як і будь-який подібний процес, правотворення у рамках РЄ відбувається постадійно. При цьому зауважимо, що правова наука визначає стадію правотворчого процесу як самостійний етап процедурних дій з формування волі суб’єкта, організаційно відокремлений комплекс тісно пов’язаних між собою дій, що направлені на створення певного нормативного акту. Отже, у дуже загальному контексті правотворчість проходить стадії формулювання ініціативи, її технічне оформлення та обговорення, а також прийняття та опублікування.
