Як уже зазначалося, система реєстрації прав на землю в Україні знахо-диться на початковій стадії становлення та розвитку, що особливо помітно при її порівнянні з Європейськими системами реєстрації. Україні ще належить сформувати ефективну національну систему реєстрації прав на землю та інше нерухоме майно. Подібне завдання у свій час вирішували всі країни з нині розвинутою ринковою економікою. Рішення ж цього завдання призводило до стрімкого економічного зростання, оскільки тільки уніфікована й стандартизо-вана загальнонаціональна система реєстрації прав на нерухомість здатна акумулювати дані про всі об'єкти нерухомості, забезпечити на території всієї країни єдиний правовий порядок, без якого державою не можуть бути гарантовані майнові права, не в змозі сформуватися й ефективно функціонувати загальнонаціональний ринок нерухомості [172, с. 47].
Як слушно відмічає А.М. Третяк, процес створення як системи державного земельного кадастру, так і системи державної реєстрації є непростою справою в Україні, оскільки необхідно враховувати специфіку країни, чинне законодавство, міжвідомчу взаємодію тощо [173, с. 52]. Він зауважує, що необхідно створювати власні системи з врахуванням своїх соціальних, економічних і культурних особливостей [174, с. 8]. Підтримуючи твердження про те, що жодна із зарубіжних систем не може бути в повному обсязі запроваджена в Україні [97, с. 120] та в цілому погоджуючись з наведеними позиціями, автор водночас вважає неможливим створення в Україні ефективної національної реєстраційної системи без вивчення і врахування досвіду та існуючої практики побудови реєстраційних систем в інших країнах, а також вивчення теоретичних аспектів функціонування різних видів реєстраційних систем.
