Правове регулювання процедури державної реєстрації прав на землю
В рамках даного розділу нами буде розглянуто та проаналізовано основ-ні проблеми правового регулювання реєстрації прав на землю, компетенцію та структуру органів, що здійснюють державну реєстрацію прав на землю, їх вза-ємодію з органами, що здійснюють кадастровий облік землі та іншого нерухо-мого майна, визначено проблеми законодавчого закріплення правового статусу державних реєстраторів як ключової фігури реєстраційного процесу в Україні, ФРН та РФ.
Розглядаючи правові підстави для реєстрації прав на землю в Україні, можемо констатувати, що оскільки ЗУ "Про реєстрацію" на даний момент не регулює процес реєстрації прав на землю, то єдиним законодавчим актом, що становить нормативно-правову основу реєстрації прав на землю в Україні, є ЗКУ. Хоча це твердження також можна піддати сумніву, адже в ЗКУ, як вже зазначалося, поняття реєстрації прав на землю взагалі відсутнє, воно розуміється в контексті державної реєстрації земельних ділянок.
Отже, реєстрація прав на землю як така Земельним кодексом України не врегульована, а загальні норми про кадастр містять відсилання до спеціального закону про державний земельний кадастр (який в Україні так і не прийнятий). Це дало підстави стверджувати, що відповідні норми Земельного кодексу не є нормами прямої дії, а Держкомзем не мав права своїми нормативними актами регулювати формування та ведення кадастру, оскільки режим власності визначається виключно законами України, тобто законодавчою владою 72. Така позиція є досить слушною і безумовно заслуговує на увагу, але, з іншого боку, слід враховувати той факт, що при наявному законодавчому регулюванні (а точніше неврегулюванні) реєстрації прав на землю відсутність хоча б підзаконних нормативно-правових актів Держкомзему повністю зупинило б процес реєстрації прав і відповідно вивело б із правового русла обіг землі на території України.
