Програмою діяльності Кабінету Міністрів України “Український прорив: для людей, а не політиків”, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України № 14 від 16 січня 2008 року [132], визначено, що з метою ефективного використання унікального культурного потенціалу України, піднесення її іміджу в світі Уряд сприятиме розвитку туристично-курортної сфери, створенню конкурентоспроможного вітчизняного туристичного продукту.
Світовий досвід демонструє, що для просування національного туристичного продукту на зовнішньому ринку потрібна централізована діяльність у цьому напрямі організаційної та фінансової підтримки держави. Адже кожна окрема фірма чи асоціація не може широкомасштабно рекламувати ні власний, ні національний туристичний продукт. Необхідна відповідна спеціалізація та структуризація туристичних послуг, зокрема чітке визначення видів туризму. Саме це є однією з проблем в галузі нормативно-правового та інформаційного супроводу туристичної діяльності в Україні (особливо, в контексті прагнення України до входження в європейський інтегративний простір).
З огляду на те, що ще Гаазькою декларацією Міжпарламентської конференції з туризму (10-14 квітня 1989 року) [38] було визначено, що стимулювання розвитку альтернативних форм (видів) туризму, сприятиме більш тісному контакту та взаєморозумінню між туристами і місцевим населенням, зберігатиме культурну самобутність і пропонуватиме різноманітні та оригінальні туристичні продукти та об’єкти, в Україні допоки не створено єдиної уніфікованої класифікації туризму, якам б включала класичні та новітні види туризму.
