Методичні підходи щодо управління дебіторською заборгованістю підприємств
Проблематика управління дебіторською заборгованістю впродовж десятиліть визначається вітчизняними науковими школами та практиками бізнес шкіл з питань фінансового менеджменту. У сучасній науковій думці зустрічаються різні підходи до управління дебіторською заборгованістю. Т.В. Момот та Г.М. Бреславська [99] пропонують розробку ефективних стандартів кредитування. Л.Л. Носач [100], Н.М. Новікова [101] політику знижок вважають ефективним інструментом при управлінні дебіторською заборгованістю. О. Ареф’єва [78], І.А. Шестова [102] стверджують, що управління дебіторською заборгованістю полягає в формуванні ефективної кредитної політики. Л.В.Черненко [36] пропонує здійснювати управління дебіторською заборгованістю через модель, яка передбачає порядок розрахунків з покупцями на умовах надання знижки, відстрочки платежу в прийнятних обсягах і термінах; диференційований підхід до покупців різних категорій та класів платоспроможності. М.Д. Білик [38] вважає, що покращення управління дебіторською заборгованістю можливе за умови посилення контролю завдяки створенню на підприємстві спеціальних підрозділів. Д.В. Глінкіна [43], В.С. Здреник [44], О.І. Агєєва [45], О.А. Скорба [79], Т.Е. Белялов [85], А.М. Карбовник [103], Н.В. Курта [104], Д.В. Грабчак [105], Г.Є. Шпаргало, Н.В. Наконечна [106] пропонують застосування сучасних інструментів рефінансування при управлінні дебіторською заборгованістю, також А.М. Карбовником [103] розроблено концепцію оптимізації розрахунку проценту, який нараховується дебітору за користування комерційним кредитом, тобто дебіторською заборгованістю підприємства-кредитора. Т.П. Басюк [107] розглядає реструктуризацію як важливий етап політики управління дебіторською заборгованістю.
