Критерії визначення МСП та їхньої функціональної ролі у ринковій економіці
Формування й розвиток ринкових відносин передбачають вільне, рівноправне, співіснування і розвиток різних форм власності та створення різних видів підприємств. Якщо розглядати економіку з погляду структури господарчих суб’єктів, то можна виділити насамперед три категорії підприємств, які відповідно до загальноприйнятої термінології визначаються, як великі, середні і малі підприємства, залежно від певних класифікаційних ознак (критеріїв) щодо їхніх розмірів. Крім них в економіці може функціонувати досить велика кількість індивідуальних підприємців без створення юридичної особи, або фізичних осіб, які зареєстровані у встановленому законом порядку як суб’єкти підприємницької діяльності.
В економічній літературі досить гостро обговорюється питання про класифікаційні ознаки віднесення підприємств до малих, середніх та великих. Це питання досліджують такі вчені, як А. О. Блінов, З. С. Варналій, Б. І. Ічтовкін, М. Г. Лапуста, Й. Х. Піхлер, Х. І. Плайнер, Є. Фрелих, І. М. Шапкін та багато інших [2, 5, 10, 13, 18]. Проблеми розподілу підприємств за розміром давно стали темою дискусії і аналізу. В економічній літературі не має єдиної думки щодо критеріїв віднесення підприємств до малих, середніх та великих.
Існує безліч різноманітних, часом протилежних поглядів стосовно даного питання серед учених. Дійсно, сьогодні в наукових працях зарубіжних і вітчизняних авторів немає єдиної думки щодо критеріїв віднесення підприємств до малих середніх та великих і їхніх атрибутивних властивостей. Довільно тлумачаться поняття "мале і середнє підприємництво", "підприємства малого та середнього бізнесу", "малий і середній бізнес", застосовується категорія "малі форми господарювання", суб’єкт малого підприємництва, досить часто виділяють клас мікропідприємств [10, с.9]. Необхідно зазначити, що термін "малий бізнес" прийнятий в основному в англомовних країнах, а в Японії й у Західній Європі частіше користуються терміном "дрібні й середні підприємства" [51, с.18].
Проблема чіткого та однозначного віднесення до цієї категорії здобуває все більшої значущості. Тому виникає питання: що лежить в основі розподілу підприємств на малі, середні та великі? Розглянемо критерії визначення підприємств за розміром.
Українське законодавство за аналогією до законодавства зарубіжних країн встановлює нормативні акти, які відносять до визначальних показників розміру підприємства середньооблікову чисельність працюючих, обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг). Так, критерії визначення суб’єктів малого підприємництва з метою державної підтримки визначено в Законі України "Про державну підтримку малого підприємництва" від 19.10.2000р. Згідно з цим Законом суб’єктами малого підприємництва є, зокрема фізичні особи, зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності, юридичні особи – суб'єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми і форми власності, у яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний період не перевищує 50 осіб і обсяг річного валового доходу не перевищує 70 млн. грн. Середньооблікова чисельність працюючих визначається з урахуванням усіх працюючих за договорами та за сумісництвом, а також працівників представництв, філій, відділень та інших відокремлених підрозділів. Дія цього Закону не поширюється на довірчі товариства, страхові компанії, банки, ломбарди, інші фінансово-кредитні і небанківські фінансові установи, суб'єктів підприємницької діяльності, що проводять діяльність у сфері ігорного бізнесу, здійснюють обмін іноземної валюти, є виробниками імпортерами підакцизних товарів, а також на суб'єктів підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частка внесків, що належить юридичним особам, засновникам і учасникам цих суб'єктів, які не є суб'єктами малого підприємництва, перевищує 25% [52].
Відповідно до Указу Президента України від 12.05.1998 р. №456/98 "Про державну підтримку малого підприємництва" до малих підприємств можна відносити підприємства (незалежно від галузі народного господарства), у яких середньооблікова чисельність працівників у звітному періоді не перевищує 50 осіб, а обсяг реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1000000 грн. Виділяється різновид МП – мікропідприємства. Ними вважаються підприємства з середньообліковою чисельністю працівників за звітний період до 10 осіб включно і розмір виручки від реалізації продукції на рік не більш 250000 грн. [53].
Більш чітко визначені критерії суб’єктів малого підприємництва з метою застосування спрощеного оподаткування в Указі Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва" від 03.07.1998р. [54]. Така система запроваджується для юридичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми власності, у яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. грн. При цьому даним указом визначається поняття виручки від реалізації. Отже, ті юридичні особи – суб’єкти малого підприємництва, які не відносяться до користувачів спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, але можуть використовувати інші види державної підтримки.
Також згідно з п.7 Господарського кодексу України ст.63 "Види та організаційні форми підприємств" підприємства залежно від чисельності працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік можуть бути віднесені до малих середніх або великих підприємств. Малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує 50 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує 70 млн. грн. Великими підприємствами визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує 250 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму 100 млн. грн. Усі інші підприємства визнаються середніми [50].
Слід зазначити, що в різних країнах для вирішення проблеми розподілу підприємств за розміром використовуються різні критерії. Підприємства можуть бути класифіковані за розміром за різними ознаками. У багатьох країнах для характеристики МСП використовують обсяг основних фондів, розмір прибутку, обсяг річного обороту капіталу, долю в капіталі інших підприємств та інші критерії. Виявлено, що сектор МСП характеризується різноманітними типами підприємств, процесів і методів виготовлення продукції. Дослідження показує, що нормативи віднесення підприємств до малих і середніх дуже диференційовані в залежності від галузі економіки й виду діяльності того чи іншого підприємства.
Підкреслюють, що підприємство є багатофакторною, багатофункціональною, вільною системою, яке охоплює цілий комплекс технічних, організаційних, соціальних і економічних аспектів. Це обумовлює безліч підходів і критеріїв до класифікації підприємств [55, c.41]. За даними Світового банку, загальне число показників, за якими підприємство відноситься до малого бізнесу, перевищує 50.
