Категорія інститутів та інституцій в економічних дослідженнях
В останні десятиріччя розвиток класичної економічної науки зіштовхується з певними складностями. Деякі дослідники навіть кажуть про кризу класичної політекономії та пов'язують це з кількома причинами, основними з яких, на думку О.Л. Яременко, є: звуження кола явищ, що вивчаються та пояснюються економічною теорією; зростання ролі «неекономічних» чинників, які до цього часу ігнорувались класичною теорією; збільшення кількості господарських форм, які є ірраціональними з точки зору економічної науки; стабільне функціонування відсталих економічних укладів, які (знов таки, згідно з теорією) повинні були або припинити своє існування, або «вирівнятися» з ефективними економіками завдяки міжнародним економічним відносинам [1, c.7-8]. А Г.В. Задорожний та І.В. Колупаєва крім того вважають, що економікс «не надає можливостей для сучасного етапу соціально – економічного розвитку світу перш за все з точки зору якісних змін, які не є лінійними» [2, c.37].
До цих причин слід додати ще деякі, що виділяються в науковій літературі: нереалістичність передумов та обмеження неокласики, що робить її моделі неадекватними економічній практиці;неспроможність аналізувати цю практику у динаміці у період трансформації економічної системи; прирівнювання до нуля трансакційних витрат, які, як показують дослідження, мають доволі істотну питому вагу в структурі загальних витрат. Більш того, класична теорія не дає відповідей на такі актуальні питання: чому суспільні лідери в країнах з застійною економікою не можуть перейняти досвід своїх успішних колег? Чому офіційні закони в одних економіках успішно працюють та приносять очікувані результати, а в інших посилюють кризу? Як можна пояснити тривале функціонування в корені неефективних економічних укладів?
Не знаходячи відповідей в класичній економічній теорії, економістам доводиться розширювати межі об'єктів, що вивчаються економічною наукою та шукати відповіді на свої питання, звернувшись за допомогою до інших наук. Саме інституціоналізм пропонує використання методології не тільки економічної, а й інших наук, за допомогою якої в силах дати відповіді на багато питань, що класична теорія вирішити не в змозі та більш адекватно аналізувати економічну поведінку як складну економічну категорію.
Інституціоналізм, як напрямок економічної думки (від лат. institutum - установлення, упорядкування, установа) пов'язаний з системним аналізом процесів та явищ, що мають назву інститути /інституції. При цьому сам зміст поняття інститут трактується в широкому контексті. Воно може включати в себе державу, податки, монополії, конкуренцію, юридичні норми, звичаї, культуру, менталітет та інші категорії та економічні відносини.
Вся работа доступна по Ссылке
