Інституція економічної поведінки в ракурсі економічного аналізу

     

      Економічна поведінка людини, розглянута на рівні певного соціального узагальнення, становить значний інтерес для дослідження. Саме по собі поняття поведінки, на відміну, скажемо, від понять діяльності й дії, припускає, з одного боку, якусь повторюваність характеру дій протягом тривалого часу, а не одиничний вчинок, а з іншого боку - наявність у структурі мотивацій не тільки рівня раціональної доцільності, але й інших, більше глибинних і близьких до первинних реакцій рівнів, локалізованих в підсвідомості індивіда. Інакше кажучи, економічну поведінку можна уявити собі як дію, узяту в єдиному комплексі з його явними й прихованими мотиваційними підставами. Саме тому використання категорії поведінки настільки плідне для дослідження суб'єктивної сторони соціальних і економічних процесів.

      Інституція економічної поведінки є одним з основних чинників, що зумовлюють характер та функціонування економічної системи. Функціонування економічної системи, діяльність господарюючих суб'єктів і економічних інститутів взагалі обумовлені поведінкою господарюючих суб‘єктів, прийняттям рішень індивідів про покупку, продаж, виробництво, інвестування, заощадження. Тому економічна поведінка займає досить важливе місце у будь – якому напрямку економічної думки, оскільки споживання та інвестиції в економіці, що залежать від численних поведінкових аспектів, відіграють ключову позицію в економічному розвитку. Деякі дослідники навіть визначення економічної науки пов’язують саме з поведінкою господарюючих суб’єктів, наприклад, А. Маршалл [49], Л. Робіннс [50] та інші.

      Інституціональною думкою під великим сумнівом поставлена можливість відволікання людини від системи переваг, що формується усередині неї. Це система цінностей, цільових настанов, стереотипів поведінки, звичок індивідів, психологічного та релігійного типів, що прямо говорить про те, що індивід здійснює вибір сам. Тобто інституціоналісти визначають скоріше характер ситуації, у якій вибір здійснюється, а не розглядають отриманий результат у рамках взаємодії багатьох людей. Тому такий підхід припускає підключення історичного аспекту, що переглядає еволюцію людини, прив‘язаної до конкретної культури, суспільства, групі й існуючої в певний час.

      Вся работа доступна по Ссылке