Вплив економічної поведінки на ефективність інституціональних перетворень
Якщо розглядати інституціональну трансформацію економіки загалом, то, звісно, її сучасний якісний стан зумовили особливості історичного розвитку національної економічної системи та економічної поведінки її суб‘єктів. Всі етапи розвитку, що історично проходила українська економіка, наклали певний відбиток на її теперішній стан. Дійсно, напрям розвитку суспільства залежить від характеру реально пройденого шляху, при чому суспільство не просто зберігає саму траєкторію розвитку, що мала місце у минулому, а й корегує теперішній шлях з урахуванням накопиченого досвіду, переносячи економічну поведінку в нові умови.
Окрім ментальних факторів, реформування ускладнене ще й порушенням логіки реформування, яке ми проаналізували вище, а також низкою системних факторів. На думку А.Н. Олейника [180, c. 10-11], ці фактори пов’язані з переорієнтацією господарства з планових методів керівництва на ринкові та розпадом СРСР. Розглянемо ці фактори та вплив сприйняття їх населенням, а, отже, економічної поведінки, на хід реформування.
Перш за все, слід зупинитись на тому факті, що економічні реформи в Україні, як і в усьому СНД відбуваються в таких умовах, які викликані розпадом СРСР, порушенням матеріальних, фінансових та інформаційних зв’язків між окремими господарськими осередками, що опинились в різних країнах та розділені кордонами. Ці події призвели до втрати ринків, наслідком чого став спад виробництва. Фактично, можна казати і про «територіальний стрес», пов‘язаний з тим, що єдина територія, яка була скріплена ідентичною економічною поведінкою, що сформована за участю такого чинника, як «територіальна безмежність», розпалась на кілька територій.
Виробництво в кризовому стані зазнало впливу з боку зовнішньої конкуренції, яка для підприємств, що працювали в тепличних умовах державного патерналізму стало фатальним випробуванням, оскільки очікування патерналізму було одним з ключових елементів радянської економічної поведінки. Зрозуміло, що в тих умовах, в яких працювали підприємства в радянські роки, мова не йшла про конкурентоспроможність, оскільки конкуренції, як такої, не було, а дефіцит змушував економіку споживати те, що виробляється. Зовнішня ж конкуренція суттєво загострила проблему не конкурентоспроможності вітчизняної продукції і з точки зору ціни, і якості, і експлуатаційних характеристик. Спад промислового виробництва, обумовлений таким становищем, відобразився на рівні життя населення та призвів до озлидніння певної його частини. Крім того, певна частина населення, яка пристосувалась жити за рахунок державного патерналізму, не в змозі (та й не хоче) переорієнтовуватись та в принципі існувати в умовах жорсткої ринкової економіки, яку б суспільну ефективність вона не зумовлювала. Це сприяло появі антиринкових настроїв значних верств населення, аж до закликів повернутися до планової системи господарювання. Зрозуміло, що це позначається на загальному процесі гальмування переходу.
Вся работа доступна по Ссылке
