Особливості художньої освіти та позашкілля в Закарпатті у ХХ столітті

     

      Плеяда художників європейського рівня в ХХ столітті прославила Закарпаття творчим натхненням, своєрідним колоритом фарб, відкритістю до надбань світового мистецтва, надала суттєвий поштовх для розвитку місцевої художньої школи, яка поряд із київською, львівською, харківською, одеською стала визначним явищем культурного життя України. Образотворчі надбання Закарпаття початку ХХ століття досліджувалися науковцями і мистецтвознавцями В. Бадяком [10], Л. Владичем [62], С. Жупанином [114], В. Курильцевою [158], В.Мартиненком [175], І. Небесником [192; 193; 194; 195; 196; 197], Г.Островським [213; 214], художниками К. Белашовою, М. Бірштейном, Е. Миськом, Т.Яблонською та ін. Проблема розвитку освіти в краї завжди звучала резонансом у науково-педагогічних працях громадських діячів, інтелігенції та вчених – Ю.Боршоша-Кум’ятського, М. Бращайка, Ю. Бращайка, А. Волошина, В.Гомонная, В. Гренджі-Донського, С. Жупанина, В. Задорожного, А. Ігната, І.Коломійця, О. Опаленик, В. Русина, В. Сагарди, П. Федаки та ін.

      Становлення художньої освіти на Закарпатті на початку XX ст. проходило в непростих політичних і соціально-економічних умовах. Внаслідок політики Австро-Угорщини, в складі якої перебувало Закарпаття (Угорська Русь), освіта знаходилася у занедбаному стані, здобуття будь-якої кваліфікованої художньої спеціальності було неможливим, а брак професійних навичок уповільнював розвиток мистецтва краю [214, с. 27]. Неможливість самореалізації митця у власному національному середовищі спрямовувала молодь на здобуття художньої освіти в європейські центри – Париж, Відень, Мюнхен, що забезпечувало їх ґрунтовне знайомство з творчістю інших народів. Повернувшись додому дипломованими фахівцями, вони сприяли піднесенню національної культури своєю діяльністю [95, с. 7].

      Образотворче мистецтво Закарпаття початку ХХ ст. презентували художники Ф. Видра, Й. Змій-Микловшик, К. Ізай, Д. Іяс, І. Ревес, Ф. Хевердле, однак через відсутність механізму передачі знань молоді, суттєвого впливу на розвиток мистецької школи не мали. Все ж, наявність образотворчих дисциплін у програмах освітніх закладів сприяла популяризації художнього напряму і появі митців-аматорів [233, с.115]. Так, педагогічна діяльність Ф. Хевердле в Ужгородській гімназії, викладача рисунку К. Ізаї в Берегівській гімназії плекали юні таланти, прививали вихованцям любов до образотворчості як в урочний, так і позанавчальний час [233, с. 388].

      Вся работа доступна по Ссылке