Підвищення ефективності виховання альтруїзму в умовах сучасної школи

     

      Вагомим чинником у вихованні альтруїстично спрямованої особистості є комплексна взаємодія у системі “особистість-сім’я-колектив-суспільство”. Визначення й теоретичне обґрунтування змісту і структури виховання альтруїзму (лат. “structura” – “будова, розміщення, порядок” – це спосіб закономірного зв’язку між складовими предметів і складовими частинами предметів і явищ об’єктивного світу, мислення та пізнання; сукупність істотних відношень між компонентами всередині цілого; внутрішня будова чого-небудь) [295, c. 667] відкрили перспективи для побудови моделей.

      Базовим у контексті дослідження вважаємо таке визначення: модель – (лат. “modelus” – “міра, зразок, норма”) – це узагальнений, створюваний з метою одержання і (або) збереження інформації специфічний суб’єкт (у вигляді уявного образу, опису знаковими засобами або матеріальною системою), що відображає властивості, характеристики й зв’язки об’єкта оригіналу довільної природи, істотні для завдань, що розв’язує суб’єкт [117, c. 299].

      У визначенній моделі В. Штофф передбачив таких чотири ознаки: уявна або матеріальна система; здатна замінювати об’єкт; відтворює або відображає об’єкт дослідження; її вивчення дає змогу отримати суттєво нову інформацію про об’єкт дослідження [312]. Ураховуючи результати аналітичних та експериментальних досліджень, подаємо структурну модель взаємодії складових соціуму в процесі виховання альтруїзму (додаток Л).

      Таким чином, можна стверджувати, що реалізація вищеперелічених чинників моделі у навчально-виховному процесі уможливлює високу ефективність виховання альтруїзму у сучасних старшокласників. Про це свідчать і результати діагностування (п. 1.3). Так, залучення як особистості, так і сім’ї (родини), загальноосвітніх навчальних і позашкільних закладів (гуртків, клубів, товариств, експедицій, секцій, студій, центрів тощо), суспільних організацій (різних товариств, об’єднань, фондів тощо), соціальних інституцій, релігійних установ, засобів масової інформації сприятиме оптимізації виховання альтруїстично спрямованої особистості. На основі узагальнення відповідей респондентів можна зробити висновок, що високу результативність виховання альтруїзму в школярів загальноосвітніх навчальних закладів забезпечує гармонійне поєднання його форм, методів, засобів, які наочно відображені у функціональній моделі (лат. “functio” – “виконання, завершення” – це спосіб, коло діяльності призначення елемента системи, що спрямовано на досягнення певного ефекту) [395, c. 748]. Функціональна модель виховання альтруїзму (рис. 2.1) охоплює сукупність основних видів класно-урочної діяльності, участь в яких сучасних школярів уможливить ефективний процес виховання альтруїзму. Кожен з цих видів передбачає залучення учнів старших класів до різних форм роботи, комплексна взаємодія яких сприятиме культивуванню бажаних характеристик і становленню високоморальної особистості.

      Отже, комплексний підхід разом із використанням описаних у підрозділі форм, методів і засобів виховання сприятиме становленню високоморальної особистості, а також вихованню альтруїзму у сучасних старшокласників.

      Вся работа доступна по Ссылке